А дружина вже не витримує і все частіше повторює мені, що скоро просто перестане спілкуватися з моїми батьками, та й я сам прекрасно розумію, що так не повинно бути.
Всі ми чули історії про те, що невістки досить часто скаржаться на своїх свекрух. Але в нашій ситуації, я повністю підтримую позицію своєї дружини. Після весілля, я вирішив купити будинок по сусідству зі своїми батьками. А зовсім скоро я почав жаліти про це. Його віддавали за досить хорошу ціну. Спочатку все було добре, батьки завжди поруч, ми могли спокійно залишити дитину. А пів року тому, моя мама вийшла на пенсію і тепер вона щодня приходить до нас в гості, наш будинок перетворився на театр абсурду.
Почалося все з того, що моя мама почала приносити нам готову їжу. Моя жінка дуже спокійна та добра, вона ніколи кривого слова моїй мамі не сказала, не ображала її та не гнівала. Але одного разу, я побачив, що моя дружина дуже сумна. Вона розповіла мені, що моя мама знову приходила до нас, відкрила холодильник і сказала, що нічого немає наготовленого для дітей, а це значить, що вони голодають. В той вечір, я зателефонував мамі та запросив до нас в гості, ми вирішили сісти і поговорити всі разом. В кінці зійшлися на тому, що мама та дружина просто не так один одного зрозуміли.
На вихідних я помітив, що моя мама прийшла до нас о 8.00 ранку — принесла пироги та сказала, що діти вже в такій годині точно прокинулися і хочуть поснідати. Я знову вирішив поговорити зі своєю мамою та намагався пояснити, що ми вже давно самостійні та відповідальні люди і самі вирішуємо, які у нас правила в сім’ї. Але ефект тривав лише декілька днів.
Останньою каплею був випадок, коли нас з дружиною запросили на день народження. Ми попросили маму приглянути за дітьми, вона прийшла до нас ввечері додому. Коли ми приїхали, то помітили, що у вітальні більше немає нашої ялинки. Вона пояснила це тим, що вже 10-те січня, і вона просто хотіла нам допомогти, тим більше всі сусіди вже давно викинули свої ялинки.
В той день я вирішив забрати в мами ключі від нашого будинку. Тиждень ми взагалі з нею не зідзвонювалися. Приблизно пів року ми просто не хотіли пускати маму на поріг нашого будинку. Звичайно, що ми навідували батьків і нормально спілкувалися, але виключно на їх території. Зовсім недавно я потрапив в лікарню дружина не мала можливості приїхати з двома маленькими дітьми, тому попросила мою маму посидіти з ними.
Моя мама поставила свої умови: або вони будуть у нас вдома, або вона сидіти з нашими дітьми не буде. Коли дружина привезла їсти в лікарню та повернулася додому, то одразу вирішила зателефонувати мені і повідомила, що мама переставила меблі в нашій вітальні, оскільки їй було не комфортно там знаходитися.
Я вже не знаю, як говорити з мамою та дати їй зрозуміти, що вона не повинна так робити! Зараз у нас немає змоги купити нове житло, а продавати будинок не варіант. А дружина вже не витримує і все частіше повторює мені, що скоро просто перестане спілкуватися з моїми батьками, та й я сам прекрасно розумію, що так не повинно бути. Моя мама всього лише менш як рік на пенсії, а що буде далі? Вона продовжує думати, що все робить правильно, а ми це не цінуємо. Чому вона продовжує втручатися в наше сімейне життя?
