Ангели дані нам Родом (обов’язково до прочитання — мурашки по шкірі)
Привіт! Будь ласка, не клади слухавку!
— Що тобі потрібно? У мене немає часу на твою балаканину, давай швидше!
— Я сьогодні була у лікаря …
— Ну і що він тобі сказав?
— Вагітність підтвердилася, вже 4-й місяць.
— А я тобі, чим можу допомогти? Мені проблеми не потрібні, позбавляйся!
— Сказали пізно вже. Що мені робити?
— Забути мій телефон!
— Як забути? Ало — ало!
— Абонент знаходиться поза …
Минуло 3 місяці.
— Привіт малий! у відповідь — Привіт, а ти хто?
— Я твій Ангел Хранитель.
— А від кого ти будеш мене охороняти? Я ж звідси нікуди не подінуся
— Ти дуже смішний! Як ти тут живеш?
— Я добре! А ось мама моя щось кожен день плаче.
— Малюк не переживай, дорослі завжди чимось незадоволені! Ти головне побільше спи, набирайся сил, вони тобі ще ой як знадобляться!
— А ти бачив мою маму? Яка вона?
— Звичайно, я ж завжди поруч з тобою! Твоя мама красива і дуже молода!
Минуло ще 3 місяці.
— Ну, що ти будеш робити? Наче хтось під руку штовхає, вже другий стакан розлила! Так і горілки не напасешся!
— Ангел, ти тут?
— Звичайно тут.
— Щось сьогодні зовсім мамі погано. Цілий день плаче і лається сама з собою!
— А ти не звертай уваги. Не готовий ще, білий світ побачити?
— Здається, вже готовий, але дуже боюся. А раптом мама ще сильніше засмутиться, коли мене побачить?
— Що ти, вона обов’язково зрадіє! Хіба можна не полюбити такого малюка, як ти?
— Ангел, а як там? Що там, за животом?
— Тут зараз зима. Навколо все біле, біле, і падають гарні сніжинки. Ти скоро сам все побачиш!
— Ангел, я готовий все побачити!
— Давай малюк, я чекаю тебе!
— Ангел мені боляче і страшно!
— Ой, матінко, боляче-то як! Ой, допоможіть, хто-небудь … Що ж, я тут одна зможу зробити щось? Допоможіть, боляче …
Малюк народився дуже швидко, без сторонньої допомоги. Напевно малюк дуже боявся зробити мамі боляче.
Через добу, ввечері, на околиці міста, недалеко від житлового масиву:
— Ти синку на мене не ображайся. Зараз час такий, я така не одна. Ну, куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все …
— Ангел, а куди мама пішла?
— Не знаю, не переживай, вона зараз повернеться.
— Ангел, а чому у тебе такий голос? Ти що плачеш? Ангел поквап маму, будь ласка, а то мені тут дуже холодно.
— Ні, малюк я не плачу, тобі здалося, я зараз її приведу! А ти тільки не спи, ти плач, голосно плач!
— Ні, Ангел я не буду плакати, мама мені сказала, потрібно спати.
В цей час в найближчій до цього місця п’ятиповерхівці, в одній з квартир, сперечаються чоловік і дружина:
— Я не розумію тебе! Куди ти зібралася? На вулиці вже темно! Ти стала нестерпною, після цієї лікарні! Дорога, ми такі не одні, тисячі пар мають діагноз безпліддя. І вони, якось з цим живуть.
— Я прошу, тебе будь ласка, одягнися і пішли! — Куди? — Я не знаю, куди! Просто відчуваю, що я повинна кудись піти! Повір мені, будь ласка!
— Добре, останній раз! Чуєш, останній раз я йду у тебе на повідку! З під’їзду вийшла пара. Попереду йшла швидким кроком жінка. Слідом йшов чоловік.
— Кохана, у мене таке відчуття, що ти йдеш, за заздалегідь обраному маршруту.
— Ти не повіриш, але мене хтось веде за руку.
— Ти мене лякаєш. Обіцяй завтра цілий день провести в ліжку. Я подзвоню твоєму лікарю!
— Тихіше … ти чуєш, хтось плаче?
— Так, з того боку доноситься плач дитини!
— Малюк, плач голосніше! Твоя мама заблукала, але скоро тебе знайде!
— Ангел, де ти був? Я кликав тебе! Мені зовсім холодно!
— Я ходив за твоєю мамою! Вона вже поруч!
— О Господи, це ж і справді дитина! Вона зовсім замерзла, мерщій додому! Коханий, Бог послав нам малюка!
— Ангел, у моєї мами змінився голос …
— Малюк, звикай, це справжній голос твоєї МАМИ!
