Анні вже 38 років. Має чоловіка та дітей. Є у неї рідна сестра, старша на 4 роки. З сестрою вони не ладнають вже багато років. Те що було потім не вкладається в голові… І ось з чого все почалось…

Анні вже 38 років. Має чоловіка та дітей. Є у неї рідна сестра, старша на 4 роки. З сестрою вони не ладнають вже багато років. Все почалося з того, що Анна з’явилася на світ тоді, коли місце улюбленої доньки в сім’ї було вже зайнято. Завжди старша сестра була на чотири роки розумніша і кмітливіша. Вона першою пішла в школу, першою почала читати, грати на фортепіано. І коли вже Анна опанувала читанням в свої п’ять років, цьому ніхто особливо не здивувався. Подумаєш, читати навчилася, сестра вже тризначні числа ділить. А нещодавно Анна дізналася, що бабуся свою трикімнатну квартиру заповіла сестрі, і жінка пішла до мами, щоб запитати, як таке могло статися. Але мама дала зовсім несподівану відповідь

Я дуже добре знаю цю сім’ю багато років, але не можу зрозуміти, як можна любити рідних дітей по різному.

Анні вже 38 років. Має чоловіка та діток. А ще є у Анни старша сестра, з якою вони все життя конкурують, ніяк помиритися не можуть.

Все почалося з того, що Анна народилася тоді, коли місце улюбленої доньки в сім’ї було вже зайнято.

Недарма багато батьків, бабусі і дідусі таку увагу надають своїм первісткам. Решта дітей, дуже часто, такі як Анна, особливого захоплення та такої трепетної турботи вже не викликають.

Завжди старша сестра була на чотири роки розумніша і кмітливіша. Вона першою пішла навчатися в школу, першою почала читати, грати на фортепіано. І коли вже Анна опанувала читанням в свої п’ять років, цьому ніхто з рідних особливо не здивувався, та навіть більше, не дуже й зрадів. Як же, у нас вже є, ким пишатися. Подумаєш, читати навчилася. Сестра вже тризначні числа ділить, сама вірші пише, найкраще в групі танцює.

Так було завжди у їхній родині. Анну менше хвалили. З нею вже менше займалися. Просили старшу сестру доглянути, пограти, погодувати, а та робила все нашвидкоруч, аби швидше, а частіше геть відмовлялася.

З раннього дитинства Анна намагалася довести батькам, що вона не гірше, ні рідна сестра. Вона намагалася краще вчитися, теж пішла вчитися грі на фортепіано, хоча це було зовсім їй не до душі, але вона намагалася хоч у чомусь обійти сестру.

Але всі її спроби були марні. Що б Анна не робила, все виходило гірше ніж у сестри, адже вона обирала не свої захоплення, а те, що робить сестра, аби хоч щось зробити краще за неї. Звичайно, у сестри було чотири роки різниці. Вона була завжди успішнішою у всьому, адже робила те, що їй до душі.

Ставши дорослою, Анна не припинила своєї конкуренції. Сестра народила одну дитину, вона двох. Сестра вийшла заміж один раз, вона двічі. І так у всьому.

Анна вже й не помічала, що несвідомо демонструє дитячі комплекси. Само собою, відносини сестер були не дуже дружні та добрі. Тут не було щирості, любові, не було взаєморозуміння, хоча вони і намагалися підтримувати родинний зв’язок, але теплоти рідних людей між ними ніколи не було.

Дуже часто при зустрічі, вони намагалися одна одній розповідати про успіхи своїх дітей, щоб і тут позмагатися, хто в чому кращий, і коли я це чула, то вставала і йшла, адже це було важко чути. Я не розуміла, щому вони й своїх дітей настроюють один проти одного.

Зрозуміло, що виною таких відносин в родині стали батьки та найрідніші люди. Чому їм в голову не приходило, що порівнювати сестер – це не правильно? Чому вони завжди виділяли одну дочку, не помічаючи успіхів іншої? Адже всі люди різні, однакових не буває, завжди хтось у чомусь буде кращим.

З розмов з бабусею, Анна ще з дитинства зрозуміла, що мама особливо не хотіла другу дитину. Що родичі її відмовляли, посилаючись на проблеми з квартирою, з роботою і зарплатою, пророкували вічну роль домогосподарки при дітях і чоловікові, на шкоду кар’єрі. Загалом, так воно і вийшло. Її батьки вже не любили, так як старшу донечку.

А у Анни на все життя залишилася образа і на батьків, і на сестру. Але особливо її обурила ситуація, коли вона дізналася, що бабуся заповіла свою трикімнатну квартиру в центрі міста тільки старшій внучці. Анну заповіт зовсім обійшов стороною.

– Мамо, чому так вийшло? Чому бабуся заповіла квартиру тільки їй? Я ж теж її внучка? Чим я гірша, хіба я не любила свою бабусю? Чому вона зробила такий вибір?

Анна все ніяк не могла зрозуміти, як так можна вчинити. На що мама спокійно відповіла, не розуміючи образи:

– Ну, твоя бабуся вирішила, що тобі залишиться квартира після нас з татом.

Ось так. Навіть тут Анну обійшли в заповіті. Адже мама в душі знала, що Анні навть їх квартира не дістанеться.

Джерело: ukrainians.today