Бабуся не могла повірити, що це правда.
Ніна Миколаївна, бабуся Марічки, запам’яталася як добра жінка. Щодо дідуся, то у дівчини залишилися лише асоціації, пов’язані із неприємним запахом і грубим голосом. Бабуся розповідала, що він підіймав на неї руку і постійно ображав без причини.
Дід працював на залізниці. Його робота полягала у контролі і виправленні неполадок на залізничних шляхах. Чоловікові доводилося багато ходити і працювати навіть вночі. Це відзначилося на стані його здоров’я. Тоді держава забезпечувала працівників безкоштовними путівками в санаторії. Дідові пропонували їх кілька разів, але він не брав.
Одного разу зимою він травмував коліно. Лікар призначив лікування і порадив з’їздити на відпочинок. Для діда слова медика були авторитетними, тому він послухався. Бабуся приготувала коричневу валізу, яку дід вхопив і поїхав.
Жінка раділа, що проведе три тижні без чоловіка. Це був для неї час спокою, без докорів і запаху сигарет. Вона смажила соняшникове насіння і лускала на вулиці разом з подругами.
Через два тижні Ніна Миклаївна отримала листа. У ньому були такі слова: «Я більше не повернуся, бо залишаюся з Галею». Бабуся не могла повірити, що це правда. Вона не знала, як дякувати Богу за таке щастя. Вона одразу спакувала його одяг та інші речі і винесла в сарай, щоб навіть дідового духу не було в хаті.
По закінченню відпустки дід повернувся додому, владнав усі справи і пішов назавжди. Бабуся не почула від нього жодних пояснень, але їй на це було байдуже.
На вихідних вона з дочкою поїхала обирати шпалери. Поки в хаті був її чоловік, то доводилося лише білити стіни. Заодно жінка купила тканину, з якої пошила неймовірні фіранки. Дідусь раніше дозволяв вішати лише короткі на мотузці, а зараз у неї довгі, про які вона давно мріяла.
На городі бабуся посадила полуницю замість кущів малини, які так любив дід. В хаті також навела порядок. Усі старі тарілки опинилися на звалищі. Натомість бабуся почала користуватися новеньким сервізом, який їй колись подарували на роботі.
Також вона викинула стару клейонку зі столу і вимкнула газовий пальник, бо більше не було потреби економити сірники. На умивальнику зявилося пахуче мило, яким дід забороняв користуватися. Він вважав, що мити руки можна звичайною водою, а милом варто користуватися лише раз в тиждень у ванній.
Зовнішньо бабусю було не впізнати. Здавалося, що навіть зморшки розгладилися на її обличчі. До неї почали приходити гості. Та й вона сама навідувалася до сусідок зі своїми рум’яними пирогами.
Навіть сивого волосся у жінки стало менше. Вона справді помолодшала на 10 років. Інші чоловіки також залицялися до жінки, але вона не приймала жодних знаків уваги. Решту свого життя бабуся присвятила дітям та онукам.
