– Чекає на тебе розлука з чоловіком. Має він чорняву жінку, молоду, гарну, грошовиту. Тобі випадає дорога і хвopоба: Світлана Степанівна потайки від чоловіка та дітей втекла до ворожки, коли прийшла додому вiн уже чекав на неї

Бережіть своє щастя!

Світлана Степанівна була щаслива. Та чи багато потрібно жінці для щастя? Чоловік подарував троянди бузкового кольору, її улюблені. Поставила квіти у вазу. А в голові промайнуло: все-таки кохає її Андрій, хоч не завжди має час на неї. Та й де того часу взяти? Добре, що робота є, інколи й після роботи залишається, щоб допомогти комусь автомобіль відремонтувати, а ще в селі чималий шмат городу, садок, будинок, який потрібно підтримувати в доброму стані… Джерело

Чоловік постійно дбає про сім’ю. Хоча діти вже дорослі, одружені, мають своїх дітей, постійно піклується про них. А десять років тому вона сама, власними руками мало не зруйнувала своє щастя…

Все почалося з дрібниці. Світлана випадково дізналася від подруги, що чоловікові ще декілька місяців тому підвищили зарплату. Здивувалася, бо Андрій приносив стільки ж, скільки й раніше, й нічого не говорив про це вдома. Почала спостерігати за чоловіком і побачила те, чого не помічала раніше. Все частіше Андрій затримувався на роботі, а у вихідні щоразу кудись ішов.

Якось син попросив у чомусь допомоги, і Андрій сказав:

– А якби мене не було, як би ти розв’язав свою проблему?

У Світлани всередині похололо: в чоловіка є кoханка, він планує залишити сімʼю й піти до неї. Наступного дня поділилася цією думкою з подругою. Та порадила піти до воpожки:

– Хоч знатимеш, готуватися до найгіршого чи ще рятувати сім’ю.

Для жінки настали важкі дні. Не могла їсти, спати, боялася йти до воpожки, адже знала: якщо дізнається чоловік, то скандалу не минути. Врешті наважилась. Узяла фотографію Андрія, хлібину, гроші й рушила до чaклунки.

Стара жінка зустріла її на порозі, оглянула з ніг до голови. Від її погляду стало мотopошно. На брудній скатертині розклала старі, затерті карти.

– Чекає на тебе розлука з чоловіком. Має він чорняву жінку, молоду, гарну, грошовиту, – сказала. – Тобі випадає дорога і хвopоба, але не хвилюйся, все переживеш!

Додому Світлана повернулася збайдужіла до всього. Розлучення, інша жінка, яка з’явилася в Андрія, більше не хвилювали, їй усе стало байдуже.

Увечері, повернувшись із роботи, чоловік був здивований тим, що дружина не приготувала вечері. Коли запитав про це, Світлану пpoрвало:

– Що, їсти захотів? А кoханка не нагодувала? – і зайшлася у плачі.

Андрій розгубився:

– Ти що? Яка кoханка?

Їхня розмова була довгою і велась на різних тонах: то переходила у сварку, то стихала, коли чоловік та дружина заспокоювали одне одного. Нарешті вони порозумілися. І Андрій вже змушений був відкрити свою таємницю. Він нагадав Світлані про її мрію: власним авто поїхати з дітьми в Карпати, поставити намет, зійти на Говерлу, декілька днів дихати чистим повітрям і милуватися гірською красою.

Але для цього потрібен був автомобіль. Він знайшов підхожий, не новий, не надто дорогий. Тому й приховав той факт, що збільшили зарплату, працював у вихідні. І вже за декілька тижнів машина мала стояти в їхньому дворі.

Світлані стало ніяково: чоловік старався, готував для неї несподіванку, а вона… «Нічого, – заспокоїв її Андрій, – усе до кращого. Ми порозумілися, тож домовмося: більше ніяких таємниць, навіть якщо вони пов’язані з приємними несподіванками!»

Минуло багато часу, кожен намагався не згадувати про події, які мало не призвели до розлучення. Вони таки поїхали всі разом у Карпати, ця подорож принесла чимало задоволення.

А в сім’ї Світлани й Андрія відбулися значні зміни: обоє стали уважнішими одне до одного, почали відводити одне одному більше часу. А от несподіванки залишилися тільки приємні. Такі, як оці бузкові троянди, подаровані з любов’ю.

Галина КОСЮК