Через рік ми з нею розсталися, а я зрозумів, що втратив.
В цю дівчину я закохався одразу. Вона просто зводила мене з розуму. Я бігав за нею буквально по п’ятах. Вона була скромна та завжди ніяковіла, коли я робив подарунки та сюрпризи. Загалом вона говорила мені, що їй від мене, окрім кохання, нічого не потрібно. Я був приємно здивований.
Ішли роки, а ми були разом. Вона дуже різностороння особистість. У неї завжди було багато справ й вона просто завжди носилася по місту. Я просто не розумів, як їй все це вдається.
Я спокійний і люблю розмірене життя. Після роботи хочу відпочити, смачно повечеряти й подивитися фільми. Соня ж йшла з дому вранці, а поверталася близько 10 вечора, була переповнена емоціями і розповідала, що трапилося за цей день. Потім я розповідав свої, які вона уважно слухала.
Ми рідко сварилися, але її постійний поспіх мене дуже дратував. Особливо, коли ще й мене розпочалися проблеми на роботі. Ми приходили ввечері додому і навіть не говорили один з одним.
Саме в цей період я зустрів Вероніку. Це була новенька співробітниця, яка часто стріляла мені очима. Завжди ще й крутилася біля мене, хоча я всіма силами намагався це ігнорувати. Правда, на одному з корпоративів я втратив контроль і прокинувся лише вранці. У ліжку Вероніки.
Я повернувся додому ввечері, а Соня просто сиділа та мовчки плакала. Я почав кричати, що спав у друга, а вона почала плакати. Мене це розлютило ще більше.
Тоді я зрозумів, що ця розмова до добра не доведе. Прийняв ванну, покурив, подумав, що робити далі. Коли я вийшов з ванної, Соня вже спала на дивані.
Мене це не засмутило, наступного дня пішов на роботу, а ввечері пішов з Веронікою в ресторан. Мені не хотілося повертатися додому й знову терпіти ці скандали. А з Веронікою було дуже легко, вона була непередбачувана та дуже красива.
Коли я прийшов додому, то побачив записку на столі. Софія написала, що побачила смс від Вероніки та все зрозуміла. Її речей вже не було. Я зрадів такому повороту подій. Вероніка стала все частіше залишатися в мене й ми разом проводили час. Як виявилося, вона не така мила, як здавалося спершу. Ми дуже часто сварилися й вона стала мене дуже дратувати. Тоді я і згадав Софію, яка завжди давала мені свободу і час на самого себе, але була поруч, коли це було потрібно.
Через рік ми з нею розсталися, а я зрозумів, що втратив.
