Чоловік вимагає народити ще одну дитину, бо хоче сина. – Не народиш ти, народить інша

Через бажання чоловіка мати сина наша родина на межі розлучення. Я народила дитину, але дівчинку, а чоловікові хочеться, щоб був спадкоємець. Каже, що як не народжу йому сина я, то народить інша. Зрозуміло, що це означає – він піде до жінки, яка зможе подарувати йому сина. Я ж народжуватись боюся, надто важко мені далася дочка, надто складно мені зараз.

Я вийшла заміж за Олега у двадцять чотири роки. Кохання було неземне, таке, що дух захоплювало, надихатися один на одного не могли. Думала, що так і пройдемо рука в руці дорогою життя. Але з народженням дитини все змінилося.

Вагітність настала майже відразу. Я була щаслива, чоловік щасливий, батьки теж щасливі – всі з нетерпінням чекали, коли з’явиться дитина. Мені було байдуже, хто народиться, хлопчик чи дівчинка. А ось у чоловіка була інша позиція, йому потрібний був син.

– У моїй родині у всіх сини народжуються. У брата вже двоє синів, тож і в нас теж буде син, – був упевнений чоловік.

Вагітність протікала важко. Олег намагався мене підтримувати, все говорив, що я маю триматися заради себе, нього та сина. Коли ж УЗД показало, що буде дівчинка, чоловік не повірив, сказав, що просто лікарка не розглянула як слід. А я з тихим жахом чекала на пологи.

Народилася дочка. Чоловік зустрів цю звістку похмуро. Привітав, забирав із квітами, але видно було, що він незадоволений. До дитини не підходив, а за місяць заявив, що хоче зробити тест ДНК.

– У нас у роду завжди хлопці народжувалися, не могло в мене доньки вийти.

У мене з-під ніг пішла земля. Мене запідозрили у зраді. Я погодилася на тест, приховувати не було що. Коли він підтвердив, що дитина від чоловіка, він трохи розслабився, навіть вибачився, але все одно до дитини не підходив.

А мені так потрібна була допомога. Лікарі поставили доньці кілька поганих діагнозів, але сказали, що це все можна виправити, головне терпіння. А ось воно якраз закінчувалося.

За півроку я вже була на межі нервового зриву. Чоловік став віддалятися, проблемна дитина не давала жодної хвилини спокою, у мене самій після пологів здоров’я залишало бажати кращого, а допомоги чекати не було від куди. Довелося навіть мамі брати відпустку, щоб я могла банально отямитися. Інакше я дійшла б до ручки.

І ось на тлі всього цього чоловік затіяв розмову про другу дитину.

– З дочкою сталася осічка, більше це повторитися не повинно. Нам потрібен син, – поставив мене перед фактом чоловік.

Мене пробило на нервовий сміх. Я не відновилася остаточно після першої вагітності, у дитини зняли ще не всі діагнози, вона постійно вимагає моєї уваги, а чоловік підбиває мене на другу дитину. Я сказала, що поки що не готова на цей подвиг.

– І коли ти будеш готова? Років за п’ять? Ні, це занадто довго, я стільки чекати не маю наміру. Готовий зачекати рік максимум. Але май на увазі, не народиш мені ти сина, народить інша.

Ці слова мене підкосили. Я дуже люблю чоловіка і боюся його втратити, але й уплутуватися в таку авантюру я не хочу. Не витягну я народження ще однієї дитини ні фізично, ні морально.

– Розлучатись тобі треба. Це не річ, такі умови ставити. До того ж, хто дасть гарантію, що цього разу точно буде хлопчик? Задумайся ще ось про що – він зараз до дочки не підходить, а що далі буде? Ти уявляєш, як дитині житиме з батьком, який її ігнорує, – переконує мене мама.

Я все розумію. І мама права, і сама я відчуваю, що не впораюся ще з однією вагітністю. Але так страшно розпочати розмову з чоловіком на цю тему. Адже це означає, що буде розлучення, а я не хочу залишитись без чоловіка, я його люблю. Але мама права, доньці з таким батьком буде тяжко.

Не знаю що мені робити. Я заплуталась. Будь-який вихід мені здається неправильним та жахливим.