Чоловік жив зі мною, як квартирант. Але цьому настав кінець після чергової його витівки

Дзвоню чоловікові, щоб забрав дітей із дитячого садка. Вранці він сам сказав, що звільниться вже по обіді. А в мене в офісі завал із підготовкою рекламного бюджету та промо-акцій, часу катастрофічно не вистачає.

Тому що потрібно кожен пакет затверджувати окремо, а начальство в останній момент починає змінювати варіанти. Загалом, нерви мотали-мотали, затримали майже до восьмої вечора.

Приходжу додому, дітей нема. Чоловік спокійно лежить на дивані і дивиться телевізор, потягуючи свій улюблений напій з пляшки. Побачивши мене зло говорить:

– Чому затрималася? Я їсти взагалі-то хочу, а тебе носить незрозуміло де.

– А чому я не можу затриматись? – Відповіла я, оглядаючись у пошуках дочок. – Я тебе попереджала, що прийду пізно, бо звіти треба затверджувати. Ти краще скажи де діти?

-У твоєї матері, вона їх увечері забрала. Годину тому, – невдоволено бурчить він.

– Тобто як забрала? Ти чому їх не привів додому? – відчуваю, що починаю закипати. -Ти коли прийшов додому?

– Три години тому, – відповідає чоловік і робить великий ковток.

– Добре … – намагаюся взяти себе в руки. – Тобто ти прийшов три години тому, мама забрала дітей годину тому… Ти м’ясо хоч розморозив, щоб я почала готувати?

– А чому я винен? – обурено кричить чоловік. – Це ти жінка в цьому будинку, ти маєш вирішувати питання з їжею та іншими справами.

-Ти зовсім очманів?! – мене прорвало. – Провалявся вдома три години, нахлинався (у кутку побачила дві порожні дволітрівки), дітей не забрав, м’ясо не витягнув і ще наїжджаєш, що я пізно прийшла, а ти голодний? Чому від тебе взагалі ніякої допомоги вдома немає? Уявив себе султаном, навколо якого я маю танцювати з бубном, щоб догодити?

Ох, і посварилися тоді… За якісь десять хвилин я була готова знищити його, бо мене реально почала діставати його інфантильна поведінка.

То вчудить, як сьогодні. То приведе цілу юрбу гостей, коли вдома нічого немає. То почне права качати, доводячи свою крутість перед якимось малознайомими типами, обзиваючи мене різними «лагідними» словами.

Щоправда, після кожної такої історії йому жорстко прилітає, бо я хочу зрозуміти, що ним рухає, коли він говорить чи робить таку дичину. Але сьогодні, відчуваю, моє терпіння вже закінчується… Особливо, коли він заговорив:

– Моя мама мала рацію, коли сказала, що ти занадто стервозна, щоб бути правильною дружиною.

– А що означає правильна дружина у твоєму розумінні? – тільки почала заспокоюватися, і знову пішла на підвищення градуса.

– Ти маєш мене поважати, погоджуватися з моєю думкою, віддавати гроші, щоб я як чоловік і голова сім’ї міг сам ними розпоряджатися. А ти ж жінка… Тобі взагалі не можна гроші довіряти, – скривджено сказав він.

Отак сюрприз, подумала я. Стільки років живемо, а я тільки зараз зрозуміла, наскільки для нього болюче питання щодо грошей.

Я завжди заробляла більше, але ніколи не дозволяла собі тицяти йому цим фактом в обличчя. Намагалася не принижувати його чоловіче его, і чого я в результаті досягла? Що мене обізвали нерозумною і захотіли відібрати все, що я заробляю!

Тут я згадала, як свекруха пропонувала віддавати їй заощадження. Я тоді працювала в іншій організації та зарплату отримувала у валюті. Щоб не розбазарювати гроші, завела окрему картку та перераховувала на неї. Ту картку я не чіпала, вона лежала в банківському сейфі.

Свекруха була неприємно здивована цим:

– Ви ж подружжя, у вас має бути все спільне. Віддай краще чоловікові чи мені, як можна довіряти цим банкам?

– Я довіряю банкам, тому що там ніхто не просить у борг, – рубанула я у відповідь. Справа в тому, що після того, як рідня чоловіка дізналася про мою зарплату, різко побільшало охочих дружити зі мною. Бажано, щоби при цьому давали гроші просто так.

Якось я зробила таку дурість, але потім зрозуміла, що найменше хочу ганятися за цими людьми, щоб повернути свої гроші. Чоловік зайняв позицію, що він не при справах.

Поки я з’ясовувала стосунки з благовірним, зателефонувала моя мама:

– Доню, ти чому не забираєш дітей? Маша захворіла, плаче і хоче додому. А ні ти, ти твій чоловік досі не прийшли.

– Вже йду, – відповідаю я і біжу до виходу. Чоловік підхоплюється:

– Ти куди? Я хотів попросити тебе зробити мені масаж. Знаєш, як спина болить?

– У тебе спина не те що, болить, вона ризикує взагалі зламатися, якщо ти затримаєш мене хоч на хвилину, – гаркнула я. – Ти знаєш, що Маші погано? Буде тобі масаж, коли повернуся. Такий масаж зроблю, на все життя запам’ятаєш!

Не зважаючи на мати чоловіка, я побігла до ліфта, через пару хвилин була у дворі. Мама жила в сусідньому будинку, тож дорога забрала мінімум часу. Діти втомлені, жодного настрою. Молодша, Машенька, вся горить – схопило горло. Приходжу додому, чоловіка нема. Встиг змитися, вночі надіслав смс «Мамі стало погано, я поїхав до батьків».

Вранці я не пішла на роботу та не пустила чоловіка до квартири. Коли приїхала жива здорова свекруха, я зібрала речі чоловіка і виставила його геть, не забувши розповісти про його витівки. Мене здивувала її реакція:

– Всі чоловіки так роблять, у чому проблема?

– Проблема в тому, що я одружувалася, а не всиновлювала вашого сина, – відповіла я. -Знайдете собі менш проблемну невістку, щоб подобалася і вам, і сину, та іншим родичам. З мене вистачить, я подаю на розлучення.

Загалом так і розлучилися. Але я шкодую тільки про одне – що не зробила цього раніше.