Чому померла людина почала постійно снитися і нагадувати про себе: психолог пояснив причину
Чому почав постійно снитися померлий? І сни з ним запам’ятовуються, – відчуває жива людина, що це не просто сон, не просто спогад. Залишається від таких снів сильний емоційний слід, враження.
Померлий може залишити цей світ давно, але уві сні всі емоції, пов’язані з ним, яскраві і живі, начебто ми нещодавно розлучилися. Мало того, що той, хто пішов, приходить у наші сни, – він і наяву може почати нагадувати про себе. Іноді починають зустрічатися до того схожі люди!
А іноді починають зустрічатися спільні знайомі, які пов’язували нас із цією людиною, – його друзі, колеги, однокласники… Люди іноді турбуються, – чому небіжчик “почав переслідувати”? Може, настав час помирати? І він хоче забрати із собою в інший світ?
А може, їй там погано, померлій людині? І вона просить допомогти якось, мучиться?
Це загадкові питання – все, що пов’язане з іншим світом, підтвердити чи спростувати не можна. Хоча ще філософ Платон наводив приклад із померлою людиною, яка повернулася через кілька днів і пояснювала устрій потойбічного світу.
І до цього дня йдуть дослідження, які, однак, не можуть ні спростувати, ні підтвердити наукове життя за труною. Ми можемо це тільки відчувати серцем. Вірити.
Померлі приходять не для того, щоб отримувати допомогу від живих. Земний світ примітивніший, можливостей у живих людей менше, – так вважається в багатьох культурах. Померлий приходить, щоб уберегти живих, допомогти, застерегти, вказати на небезпеку та підтримати.
Але говорити звичайною земною мовою померлі не можуть. У поодиноких випадках вони виразно, словами, попереджають про небезпеку, що загрожує, – зазвичай вони своєю появою застерігають і підтримують. Вони ніби передають повідомлення: “Будь уважним! Будь обережним. А я підтримаю тебе як зможу своєю любов’ю!” Або – дружбою.
Одному професору став снитися друг юності, який давно помер. Нічого страшного уві сні не відбувалося, – ніяких похмурих помахів рукою, запрошень, просто гуляли, розмовляли, потім друг хотів щось сказати важливе, – і на цьому місці сон обривався.
Професор спочатку вважав сон збігом, – мало, що навіяло спогади про давно померлого друга. Може це усвідомлення своєї смертності? Рефлексія із цього приводу? Професор викладав філософію, тому філософськи підійшов до аналізу сну. Почав мудрувати.
Я спитала його, від чого помер його друг? Від хвороби, яку не виявили вчасно. Вигляд у юнака був квітучий. І ніхто припустити не міг несподіваної загибелі… Це була підступна хвороба, тоді майже не було методів її виявити вчасно. І цей друг Сашко просто не прокинувся.
Професор замислився. Як римляни казали: “Розумному достатньо”. Професор усе зрозумів. І того ж дня відвідав лікаря і переконався, що в нього та сама проблема! І потрібно терміново вживати заходів.
Заходи було вжито. Зараз медицина зробила крок далеко вперед. І професор живий-здоровий, а друг Сашко, однокурсник, перестав снитися. Тому що в образі друга підсвідомість попереджала професора про проблему та загрозу, яка зріла в організмі.
Може і так. Тільки потім зателефонувала Сашка мама, вже старенька жінка. І сказала професору, що Сашко уві сні до неї часто приходить. І ось днями просив передати привіт своєму другові, який зрозумів послання. Нехай живе довго! Він має багато справ, книгу треба дописувати.
Ні про операцію, ні про книгу старенька знати не знала. Ну, може, їй теж підсвідомість все це передала, як скажуть скептики, які не знають, що таке підсвідомість. Власне, ніхто цього до ладу не знає, – багато про що ми тільки здогадуємося або інтуїтивно знаємо з народження…
Але за моїми спостереженнями померлі починають активно снитися і нагадувати про себе, коли не їм, а нам потрібна допомога. Коли потрібно посилити увагу, розібратися з якоюсь проблемою чи загрозою, яких ми не бачимо, не помічаємо. Або не маємо сил із ними впоратися.
І наші померлі приходять, щоб застерегти та підтримати нас. Якщо ми не розуміємо, приходять знову та знову. Тому що любов не закінчується ніколи, а між нашим світом та іншим є зв’язок. Такий самий, як наш зв’язок з далекими близькими, – ми бачимо уві сні своїх і відчуваємо, що з ними відбувається. І цей зв’язок зберігається.
Наші дорогі померлі охороняють та зберігають нас. І передають інформацію доступними засобами, являючи нашій думці той образ, в якому ми запам’ятали їх на Землі.
Автор: Анна Кір’янова
