Чи то недобрі погляди сусідів чи заздрість подруг, але невдовзі у житті жінки прийшла чорна смуга. Чоловік захворів, і через три місяці його не стало. Той випадковий чоловік, який зустрівся жінці прийшов у її життя не просто так

Віта та Дмитро ще полюбили одне одного в школі. Тож одразу після її закінчення вони одружилися, батьки їхні не були проти.

А через дев’ять місяців у них появився син Руслан. Дмитро був добрим, люблячим чоловіком та хорошим батьком. Гарна в них була сім’я, чи то недобрі погляди сусідів чи заздрість подруг, але невдовзі у житті жінки прийшла чорна смуга. Чоловік захворів, і через три місяці його не стало.

Швидко все відбулося, Віта і не зрозуміла як у 30 років лишилася вдовою з сином на руках. Вона дуже любила Дмитра, тож навіть не думала шукати собі іншого чоловіка, а жила заради сина Руслана. Він підріс, закінчив школу та пішов навчатися в райцентр до інституту. А одного дня, вже після обіду Віта чекала на сина, який мав приїхати на два дні додому. Вона спекла його улюблений пиріг, та поставила чайник на плиту.

І тут до хати забігає сусідка і не може й слова промовити, тільки бере жінку за руку і виводить на вулицю. Як виявилось, на дорозі лежав уже бездиханний Руслан. Трапився такий  випадок, машина навіть не зупинилася.

Після цього Віта вже зовсім занепала, втратила бажання до життя та сон. Нічого не робила, ні в хаті ні на городі. А кожнісінький день ходила на кладовище, до сина. Годинами сиділа там і говорила біля могилки. Та якось одного дня, коли вона сиділа на лавочці і розмовляла як завжди, до неї підійшов незнайомий чоловік. Віта почала з ним стикатися на кладовищі майже кожного дня.

Жінка вже на скільки була звикла до нього, що коли одного разу вона прийшла і його там не побачила то дуже засмутилася.

А чоловік пропав майже на два тижні. А коли появився, то вже наважився підійти до Віти та заговорити. Вони розговорилися сиділи довго аж поки не почало сонце заходити. Павло, так звали чоловіка провів Віту додому, чемно попрощався та побажав її спокійної ночі.

Тієї ж ночі Віті наснився дивний сон. Їй приснився син Руслан, який в образі голуба, що привів її до Павла, а потім полетів собі дальше і пропав. Жінка пішла до священика, розповіла йому з цим.

А той сказав до неї, що то син хоче щоб вона так не пробивалась а жила дальше і влаштувала своє особисте життя.

Віті після цього стало легше, почала навіть краще спати.

А Павло почав частіше приходити до Віти. А через чотири місяці він залишився жити в жінки. Вони розписалися.

Після цього Віті знову приснився голуб, він довго кружляв над хатою. А коли жінка з Павлом вийшли на подвір’я, то голуб пролетів і сів на плече чоловіка а потім змахнув крилом і полетів у небо.

Коли Віта прокинулась вранці від сну, то одразу зрозуміла, що то приснився їй знову син у вигляді голуба.

Він радий нарешті за матір, що вона не одна і він добрив Павла і наче поблагословив їх на щасливе та довге життя.

Автор: Нінель