Cвекруха хотіла забрати сина собі під опіку. Я не правильно за дитиною дивлюсь. А колись підгузників не було. Не правильно годую. Мої дні перетворились на nекло.
У нас є прекрасний синочок, якого ми з чоловіком хоч і не планували, але були дуже раді його появі в нашому житті. Він став промінчиком сонця для всіх членів сім’ї. От тільки свекруха зі свекром висловлюють свою любов і опіку дуже по дивному.
Як не крути, а я вже довгенько сиджу в декретній відпустці. Спершу взяла звичайну відпустку терміном до трьох років, а по закінченню, поновила до шести років. Роботодавець хоч і не був в захваті, але діватись нікуди. Все законно, все чесно. Трішки пізніше, для саморозвитку знайшла віддалену роботу онлайн. Хоч заробіток і не великий, але голову думати змушує.
З найпершого дня за малюком доглядала я самостійно. З усім поралась прекрасно. І дитина доглянута, і по дому завжди було чисто, чоловікові на роботу приготовано. Потреби мені виходити на роботу не було, чоловік гарно заробляв, і ми могли дозволити собі навіть більше, ніж деякі сім’ї, де працюють двоє. Ось тільки мою свекруху це не влаштовувало. Вона повністю хотіла перебрати опіку над внуком собі. Бо ж я ще молода та зелена, що хорошого з мене візьме малеча.
Першого ж дня, коли ми з синочком повернулися з пологового додому, її принесла нечиста. Першими словами на порозі «Ой, Настуню, тебе щось так розперло. Дивись, аби чоловік не втратив до тебе цікавість”. Приємні слова привітання, еге ж? Але це нічого, вона завжди була ніби не від світу цього і за словами в кишені не лізла. Бог з нею. Далі вона практично оселилась у нашому домі. Постійно бубніла що вона Олексію не так готувала, і не так прасувала сорочки.
Я не правильно за дитиною дивлюсь. А в її час підгузків не було. А тут так помити, а так погодувати. Не правильно грудьми годую. Мої дні перетворились в пекло. Коли я попросила Наталю Іванівну не лізти зі своїми порадами, та безмежно образилась. Але не на довго. Через декілька днів все повторилось.
Коли Артемчику виповнилось два з половиною роки, ми з чоловіком вирішили відвести його до садочка. Що ж на нас чекало…Свекруха ніби з прив’язі зірвалась, та почала кожного дня робити нам скандали. Навіщо вести дитину в садочок?! Йому дома добре, піде та постійно хворіти почне! Вам набридло дивитись за своєю дитиною, то віддайте мені, я буду це робити! в садочках нічого доброго немає, самі лише проблеми та постійне викачування грошей. І це ще неповний перелік її тверджень.
Попри це, ми з чоловіком були впевнені у своєму рішенні. Дитина має соціалізуватися та рости серед ровесників. Постійно з батьками це добре, але як він зможе стати самостійною одиницею суспільства при постійному нагляді мами. А тим більше не геть врівноваженої бабці? Власне, через останню, я й подовжила декретну відпустку. Не можу дозволити, щоб вона прийшла до садочка, та почала там говорити все те, що чули ми. До того ж сину дуже подобалось відвідувати садочок. кожного дня він приносив нам листівки, які вирізав та клеїв самостійно. Наш з чоловіком вибір був правильним.
