Дітей спочатку кинула мати, потім — батько. Але знайшлася добра душа
Ніколи не знаєш, як складеться твоє життя, але завжди сподіваєшся на краще. Коля і Наталя жили в законному шлюбі вже 5 років, за цей час у них народився син Михайлик. Нещодавно йому виповнилося 3 роки. Наталя була знову вагітна. Коля розумів, що необхідно щось змінювати, так як з появою ще однієї дитини грошей катастрофічно не вистачатиме.
Коля знайшов нову роботу і став їздити на заробітки. Зарплата була більш ніж пристойна, і Колю це дуже тішило. До народження наступної дитини залишалося трохи більше місяця, а Колі необхідно було їхати. Наталя злилася. Але Коля відповів: Нам потрібні гроші і я поїду.
Він повернувся через місяць. Вдома нікого не було. Чоловік подзвонив сусідці по майданчику. Там жила літня жінка. Петрівна відкрила двері і побачила сусіда. » Слава Богу ти приїхав. Стара я вже з дітьми сидіти. В якому сенсі — запитав Коля. Твоя-то юркнула, мені залишила Михайлика .
Наталя в пологовому будинку? Вже ні, народила близнюків і відмовилася від них. Там в лікарні для тебе записка залишилася. Коля, нічого не розуміючи, пішов до пологового будинку. Його запросили до кабінету головного лікаря. Лікар спокійно розповів всю історію, як вони просили його дружину не кидати дітей і т.д., і що вона залишила для нього записку. Записка була короткою. «Вибач, я не наймалася бути багатодітною матір’ю, троє хлопчаків, це занадто.
Я їду, прощай. Коля був в шоці від усього, що сталося. Всіма правдами і неправдами він зміг забрати дітей з пологового будинку. Назвав хлопчаків Коля і Толя. Але не міг уявити, що тепер з ними робити. Пішов до Петрівни за порадою. Синок, все розумію, скільки зможу допоможу, але няньчити малюків мені не під силу. У нас на першому поверсі є дівчина з педагогічною освітою, вона зараз шукає роботу. Спробуй з нею поговорити . Коля вирішив ризикнути, все одно вибору не було. Раз забрав дітей, треба щось вирішувати. Двері йому відчинила дівчина десь на років 8 молодше; він привітався, сказавши, що сусід зверху. Так, я вас знаю, проходите. Федір зайшов, в квартирі був ідеальний порядок.
Смачно пахло їжею. Олена запропонувала йому чай — і він із задоволенням погодився. Я до вас прийшов у справі. Ви напевно вже чули, що я залишився один з трьома дітьми. Я хочу запропонувати вам роботу. Платити я буду добре, але на ваші плечі ляже турбота про новонароджених і ще одного хлопчика. Оленка злякалася такої пропозиції, але зарплата була привабливою. Після довгих умовлянь, вона погодилася. Вона приходила вранці рано і йшла пізно вночі. Дуже втомлювалася. Прийшов час їхати на чергову вахту. І Оленка залишилася одна. Як могла, їй допомагала Петрівна, даючи хоч трохи часу Оленці на відпочинок і можливість збігати в магазин і на ринок. І якось не помітно Оленка прикипіла до хлопчаків.
Приїхав Коля з подарунками, намагався допомогти з дітьми і дати Оленці хоча б тиждень відпустки. Але вже через два дні вона знову прийшла. Дівчина вже просто не могла без малюків.
Міша все частіше став називати її мамою. Коля поїхав знову, Оленка вже майже весь час жила в їхній квартирі, на своє часу не вистачало, але дітки підростали і вона вже все робила за звичкою. В один із приїздів Коля запропонував Оленці вийти за нього заміж, і законно оформити опіку над дітьми. Оленка погодилася. Вона вважала цих чудових хлопчаків своїми і навіть уявити не могла, що їх можуть у неї відібрати.
Вони прожили п’ять років, Коля грошей почав давати дуже мало, став весь час пропадати. Після чергового приїзду він повідомив Оленці, що покохав іншу і йде. Оленка кинулася йому в ноги: Не забирай дітей, я без них пропаду.
Так я і не збирався, навіщо вони мені, ти їх мати на законних підставах. Залишаю вам квартиру, як придане. Але обіцяй, що будеш синам говорити, що у них хороший батько.
