Діти виросли, пішли з родини, і мені захотілося свободи
У мене була сім’я, чоловік, діти. Подружки і колеги по роботі заздрили мені. Говорили, яка я щаслива, який турботливий і люблячий чоловік у мене, які прекрасні діти.
А я в якийсь момент відчула себе нещасною. Діти виросли, пішли з родини, з ними пішли турботи, і тягар відповідальності впав з плечей.
І мені так захотілося свободи, зайнятися собою коханою…
Виявилося, що я розлюбила чоловіка, перестала відчувати до нього потяг. Мені, за великим рахунком, не було добре з ним і він знав це, і мені так захотілося нової любові.
Подружки крутили біля скроні: “На твого чоловіка молитися треба, від жиру скаженієш,”-говорили мені. А мені так захотілося отримати задоволення, щоб кричати від щастя, відчути себе справжньою жінкою. Чоловік і навіть діти стали дратувати мене. Мені хотілося, щоб всі залишили мене в спокої і не лізли в моє особисте життя.
В соцмережах я познайомилась з чоловіком, він був з сусіднього міста. Якось непомітно я закохалася і стала мріяти про зустріч і ночі кохання. І ми, нарешті, зустрілися. Але перша ніч не стала святом. Все сталося швидко і зовсім не романтично. Потім була друга, третя, четверта ніч.
Може, мені було трохи краще, ніж з чоловіком, але не так, як очікувалось. Нічого не змінювалося протягом всіх наших зустрічей, все відбувалося буденно і на цьому все закінчувалося. А незабаром закінчилися і наші зустрічі.
У мене була сім’я, чоловік, діти. Сьогодні мій день народження, мені виповнився 51 рік. Я отримала те, що хотіла. Я вільна і займаюся тільки собою коханою. Нарешті немає усієї цієї метушні, пов’язаної з готуванням, прибиранням, пранням. Я підійшла до дзеркала поправити макіяж.
Чому звідти на мене дивиться самотня і нещасна жінка?
