До Галини Сергіївни в село мала приїхати онука. І жінка придумала хитрий, але дієвий спосіб, як заставити їй допомагати по господарству
– Не знаю, що ти з нею робитимеш, але допомоги від неї не чекай. Я її не можу змусити за собою тарілку помити, а ти про допомогу на городі, – якось приречено промовила вкотре Віра.
Галина Сергіївна хмикнула в слухавку і порадила дочці не сумніватися в її спритності та педагогічних талантах. Ще раз ззначивши, що внучку вона завтра сама зустріне на станції, Галина Сергіївна поклала слухавку і замислилась.
Одвічні проблеми батьків та дітей були їй знайомі та зрозумілі. Вона ж педагог, у школі вже майже сорок років працює, тому уявляє, що з себе представляє нинішня молодь. Навряд чи її п’ятнадцятирічна онука стане якимось винятком.
– Нічого, просто тут потрібен особливий підхід, – хмикнула Галина Сергіївна і пішла готувати кімнату для внучки.
Олені дуже не хотілося їхати в якесь там село, але безсердечна і деспотична мама при повному потуранні тата заявила, що або Олена їде до бабусі, або до кінця літа залишається без кишенькових грошей та інтернету.
Так що Олені не залишалося нічого, окрім як підкоритися злій материнській волі і їхати до бабусі. Ні, бабусю Олена любила, а от село – ні. Що там хорошого? Якби бабуся не провела пару років тому собі інтернет, то Олена взагалі не знала б, чим там себе зайняти.
Бабуся з розкритими обіймами зустрічала онучку на станції. Олена дозволила цмокнути себе в щоку і повести у бік будинку, уткнувшись знову в телефон.
Галина Сергіївна щось розповідала внучці, але та тільки ненароком гукала і регулярно спотикалася, бо під ноги не дивилася.
– Мда, випадок занедбаний. Ну нічого, лікуватимемо, – вирішила подумки Галина Сергіївна.
За обідом вона зажадала від онуки відкласти телефон і поспілкуватися з бабусею, таки півроку не бачилися. Олена закотила очі так глибоко, що за бажання могла б оглянути вміст своєї черепної коробки, але знала, що з бабусею сперечатися собі дорожче, тому вимогу довелося виконати.
А бабуся розпитувала внучку про всяке-різне, плавно підходячи до теми, а чого це такого цікавого у внучки в телефоні є, раз вона сьогодні з розмаху вступила в коров’ячий коржик і навіть того не помітила.
Олена видала сумний стогін. Дорогими білими кросівками в коров’ячий коржик! Це ж жах та кошмар! Звичайно, для позначення власних емоцій вона використовувала інші слова, але Галина Сергіївна звично переклала для себе молодіжний сленг нормальною мовою.
Тільки після запевнення бабусі, що вона допоможе Олені врятувати кросівки від екологічно чистого продукту, онука стала неохоче розповідати бабусі про всякі платформи із забавними відео. Бабуся зображала щирий інтерес і навіть не плювалася, гаючись, що молодь зовсім тупіє, а ось вони свого часу…
– Так це що, будь-хто може ці відео знімати? – раптово перервала Галина Сергіївна монолог онуки. Та спантеличено почухала ніс, а потім ствердно кивнула. – А чого ти тоді нічого не знімаєш, коли кажеш, що це так популярно?
– Так-а-а-а, ти думаєш, це так просто? – примхливо запитала Олена. – Треба ж вигадати, що знімати, щоб народу зайшло.
– То свої сільські будні і знімай. Думаєш, зараз багато, хто сам наживо в селі бував? Ось із твоїх однокласників багато хто на літо в село поїхали?
Внучка засмутилася і з сумним зітханням сказала, що здебільшого всі на моря роз’їхалися.
– Тю! На моря! Бачила я ці ваші відео, там кожен другий на морях, нічого оригінального! А у тебе тут ексклюзивний матеріал! Ми з тобою такі відео придумаємо та знімемо, що всі твої передплатники заздрити будуть! – узялася в боки бабуся, а Олена вже з цікавістю стала озиратися навколо.
Вранці на Олену чекав ранній підйом, за вікном ще тільки починало світати, а бабуся вже поспішала будити Олену. Олена щось нерозбірливо бурчала з-під ковдри, але бабуся суворим голосом поцікавилася, чи хоче Олена свій блог.
Блог Олена хотіла, тому сповзла з ліжка і пішла вмиватися, не можна таке заспане обличчя демонструвати передплатникам.
Знімали Олена з бабусею вигін корови на випас. Луг потопав у тумані, над яким усе вище піднімалося сонце, фарбуючи небо ніжними рожевими тонами.
Гнати корову на луг потрібно було Олені, а Галина Сергіївна виступала оператором. Проблема намалювалася відразу ж – Олена корову боялася, хоч і абсолютно безпідставно. Мілка була максимально доброзичливою і навіть десь флегматичною худобою.
– Ну, обійми давай нашу годувальницю. Олена! Щоб тебе так наречений обіймав, як ти Мілку! Підійди ти ближче, вона не кусається!
Обійматися з коровою Олені не хотілося. По-перше, там роги, по-друге, до запаху Мілки Олена поки що не звикла. Бабуся ж лише покрикувала на Олену та повідомляла, що таку туфту в інтернет викладати не можна, тролі засміють.
Так і пішла Мілка необійнята, але бабуся повідомила внучці, що в неї ще багато творчих задумів, що-небудь та вистрілить.
– Давай-давай, грядка сама себе не прополить! Ну, що ти скрючилася як злобний гном? Прийми якусь ефектнішу позу! Ось тепер добре! Камера, мотор! Ні, Оленко, якась лажа вийшла, треба перезнімати, переходь на іншу грядку. Готова? Камера, мотор!
До вечора Олена вже ледве тягала ноги, але бабуся запевняла, що відео вийшло славне. Олені й самій сподобалося, але повторювати бажання чомусь не було.
– А як ти думала? Мистецтво потребує жертв!
Було знято відео з годуванням курей, збиранням потім у них яєць, збиранням смородини і прорідженням грядок. Навіть доїння Оленою корови було присутнє і втеча від злого індика.
– Я тобі тут ще нарізку невдалих дублів зроблю, – пообіцяла Галина Сергіївна, коли Олена з вереском проносилася повз бабусю з камерою. По п’ятах Олену переслідував індик.
Бабуся сиділа з сусідкою на веранді і попивала чай, не забуваючи знімати внучку, яка в картинній позі поливала зі шланга грядки.
– Оленка! Не залий мені там усе, переходь до іншої грядки і повернися іншою стороною, потім виберемо, як краще, — гукнула Галина Сергіївна.
– Молодець ти, Галю! У мене внучка ось теж днями приїде, треба теж щось подібне влаштувати, – усміхалася сусідка, прихлинаючи чай.
– Придумаємо, Ірка. Ще й Танюшки онук приїжджає, я чула. Треба буде якийсь, вибач, Господи, челендж молоді підкинути. Приходьте ввечері з нею, подумаємо. У мене вино застоялося. Оленка! Не залий грядку, на наступну переходь і розвернися до сонця обличчям, ага, ось так! Чудовий ракурс!
