До моєї сусідки ніхто з дітей не приїжджає. Вона наче й не дуже стара, але ходити їй важко. Щовихідних, або після роботи до неї приїжджає онучка Оля. Вона миє, пере, прибирає, приносить продукти, щось готує бабусі. Я натішитися не могла цією людиною. А нещодавно сусідка мені розповіла, чому ж онучка так часто до неї приїжджає. Я дуже здивувалася, ніколи й не подумала б, що рідна людина може так вчинити

Я зранку ходила в магазин, яєць купила, масла, олії, та сусідка-пенсіонерка попросила свіжий батон купити по дорозі, принесла їй! – розповідає знайома.

– Сусідка, значить, дисципліновано сидить удома, в магазин не ходить зараз, після того, як заборонили?

– Так вона, знаєш, не дуже кудись ходить! Не така вже й вона старенька, шістдесят сім їй, чи шістдесят вісім, але ходити важко. Максимум, що вона може, це спускалася на ліфті у дворі посидіти на лавочці, та й то за допомогою внучки в основному.

Внучці Олі 23 роки, вона закінчила інститут, працює, живе окремо і від батьків, і від бабусі, при цьому регулярно кілька разів на тиждень приїжджає допомагати жінці похилого віку по господарству: прибирає, миє, пере та готує щось старенькій. Приносить з магазину сумки з продуктами, ходить в аптеку, робить в квартирі прибирання, миє підлогу. Оплачує бабусі комуналку через банк онлайн, допомагає записатися в поліклініку, з’їздити на таксі на запис, вийти погуляти у двір, розвантажити пральну машину, розвісити білизну, поміняти постільну білизну, помитися.

Ось начебто і невелике господарство в міській квартирі, де живе одна людина, але робота для Олі знаходиться завжди і то багато.

– Дітей у моєї сусідки двоє взагалі, і онуків у неї четверо, але до бабусі їздить лише одна Оля. Решту ми тут і не бачили.

– Треба ж, молодець яка онучка у бабусі!

– Ой, я теж їй якось сказала – молодець, мовляв, у вас внучка! Зараз молодь якось не дуже розбіжиться допомагати людям похилого віку, тим більше, ось так їздити на постійній основі і робити всю роботу. А бабуся і відкрила мені очі на всю цю допомогу. Так, каже, і Оля моя не безкоштовно до мене ходить. Ми домовилися, що я буду їй гроші платити за те, що вона мені постійно допомагатиме.

У бабусі хороша пенсія – і половину її вона віддає своїй внучці.

– Ну там не мільйони, звичайно. Їй вистачає, за її словами!

Сусідка була трохи здивована, м’яко кажучи, коли почула всю правду про ту допомогу.

– А потім подумала – зараз часто-густо бабусі за те, що з онуками своїми рідними сидять, беруть з дітей своїх досить таки нормальні гроші! – розповідає вона. – Це вже в порядку речей таке. Що свекрухи, що рідні матері. При тому, що і діти не олігархи, і не від хорошого життя дитину свою на бабусю залишають. Працюють, платять кредити, економлять на всьому, ще й бабусі зарплату платять. І спробуй скажи, що це неправильно – бабуся з онуком повинна сидіти безкоштовно! Тут же підніметься справжні скарги – бабуся нічого нікому не винна, їй теж з малою дитиною сидіти не легко. Вона своїх дітей виростила, дайте їй тепер пожити собі на втіху.

Зате якщо внучка ходить до бабусі допомагати за гроші – люди чомусь обурюються: як так можна.

– Характер у більшості бабусь зараз не цукор! – зітхає моя знайома. – З чужими людьми так прямо такі хороші та милі, божі кульбабки, а зі своїми – то такий характер показують. Я думаю, і сусідка моя десь така ж сама. Не дарма її діти роками носа не показують до неї. Тільки Ольга сама ось і їздить стільки часу до неї.

– Цікаво, а з онуками вона свого часу дітям допомагала?

– Та яке там, про що ти говориш? – махає рукою сусідка. – Коли внуки були ще зовсім маленькі, дітям її, пам’ятаю, було досить таки важко вона працювала на п’ятиденці, а там вже і внуки підросли, допомога стала вже й не потрібна.

А я от не знаю, чи це дійсно неправильно, з боку внучки – брати з рідної бабусі гроші за допомогу? Бабуся не те, щоб дуже багата. Так, живе краще, ніж більшість звичайних пенсіонерів, але не набагато. А враховуючи, що платить внучці, на себе у неї залишаються взагалі копійки. Хоча і внучку теж можна зрозуміти? Молода дівчина замість гулянок і відпочинку з друзями їде в свій вихідний або після роботи до бабусі, вислуховує не завжди цікаві розмови, миє, тягне сумки з магазину – і отримує за все це не такі вже й великі гроші, якби цей час прибирала б у чужих людей, то їй заплатили б значно більше. Заздрити, звичайно, особливо нічому. Спасибі треба сказати внучці, що хоч за гроші ходить, інакше б і зовсім стара бабуся була б одна.

І такі відносини бувають у рідних людей, кого тут потрібно зрозуміти і підтримати, не знаю.