ДО НАСТУПНОГО ЛІТА МИ ПЕРЕБРАЛИСЯ В СВОЄ ЖИТЛО. БАТЬКИ СКАЗАЛИ, ЩО ПОРА Б І ЧЕСТЬ ЗНАТИ. АЛЕ В ЦЕЙ ЖЕ ДЕНЬ МЕНІ НАТЯКНУЛИ, ЩО НІЧОГО МЕНІ НЕ ДАДУТЬ, БО ЦЕ ВСЕ ЇХНЄ, А ТИ СОБІ САМ КУПУЙ. ПОТІМ ДО ОСЕНІ, МИ ВИРІШИЛИ ПРОВЕСТИ ГАЗ, ПОТРІБНІ БУЛИ ГРОШІ, ЯКІ ЯК РАЗ ПРИСЛАЛИ МОЇЙ ДРУЖИНІ. АЛЕ ПРИЙШОВШИ ДО МОЄЇ СІМ’Ї, МИ ОТРИМАЛИ ВІДМОВУ: “ВСЕ ЦЕ ВИ З’ЇЛИ, НІЧОГО ВІДДАВАТИ НЕ БУДЕМО”

Мати свою я люблю і вдячний за своє дитинство і юність. Але те, що трапилося пізніше, я забути не можу, як би не хотілося.

Коли я був ще молодим, я разом зі своїми батьками переїхав в інше село, слідом за мною переїхала і моя наречена (тепер уже дружина).

Перший час, довелося жити разом, поки будинок, який ми купили за чисто символічну суму поруч з моїми батькам, приводили в порядок.

Після цього почалася тотальна зміна в поведінці батьків. Це були дев’яності, зарплати не давали, я влаштувався техніком в сельхоз конторі.

Міг приносити додому корми для тварин, молоко і деяку їжу для нас. Моя наречена разом з моїми батьками обробляли город.

Новина про наше весілля дійшла до родичів дружини з Польщі. Вони прислали нам, на той момент, велику суму грошей. Моя мати тут же попросила в борг, жили разом, я не відмовив.

Потім ми вирішили купити свиней і курей, ростили їх разом, а коли свині виростуть продати їх, а гроші навпіл (всі корми для тварин привозив я). Яйця ж разом їмо.

До наступного літа ми перебралися в своє житло. Батьки сказали, що пора б і честь знати. Але в цей же день мені натякнули, що нічого мені не дадуть, бо це все наше, а ти собі сам купуй.

Потім до осені, ми вирішили провести газ, потрібні були гроші, які як раз прислали моїй дружині. Але прийшовши до моєї сім’ї, ми отримали відмову “Все це ви з’їли, нічого віддавати не будемо”.

А в їхньому дворі красувалася нова автівка. А ще через пару тижнів, я дізнався про те, що все господарство, що ми утримували разом вони продали.

Грошей ми не побачили. Нерви моєї дружини починали здавати, останньою краплею було те, що її вaгiтну з високою температурою, відмовили відвезти до лікаря, коли я був на роботі під приводом того, що будити мого батька не можна він нервовий стає.

Я дивився на телефон, після дзвінка дружини в сльозах і думав про те, як реагувати, що говорити батькам?

А з боку, всі вважають моїх батьків зразковою сім’єю, а мою дружину найгіршою в світі, яка налаштовує чоловіка проти батьків.

І не скажеш, що вони відібрали чужі гроші, нахабно за спиною продали спільне майно, навіть ходили на нашу ділянку і брали все те, що там лежало.

Мої батьки досі, маючи пенсію, на двох таку, на яку ми живемо в чотирьох, просять грошей в борг і не повертають.

Минуло вже багато років, дуже багато років. Я намагаюся спілкуватися з батьками, намагаюся забути образу тоді ще молодого хлопця, якого з вагітною дружиною в холодному неопалювальному будинку проміняли на нову автівку. Я майже забув, але дружина не може. І я не можу її за це засуджувати.

Вона змушує мене пам’ятати про те, що було, ображається, якщо даю в борг і відмовляється будь-кого з них куди-небудь відвозити сама, коли я на роботі. Каже, що добропорядну невістку вони знищили в ній, в той день, коли забрали наші гроші і не повезли її до лікаря.