Допомагати рідні – дуже невдячна справа. Та зрозуміла я це надто пізно

Допомагати рідні – дуже невдячна справа. Та зрозуміла я це надто пізно.

Олена Федорівна сама родом з маленького селища, в Києві знайшла роботу, вийшла заміж, закріпилася. Києвлянкою стала. Поки жила Олена Федорівна в гуртожитку, потім в комунальній квартирі, рідня хмикала з сумнівом. А як дали Олені з чоловіком та дітьми квартиру окрему, двокімнатну, тут вже рідня головами шанобливо закивала. Джерело

У Олени Федорівни два рідних брата і три рідні сестри, двоюрідних-троюрідних теж чимало. Рідня приїжджала в Київ по справах, зупинялася у Олени. Приїжджали з гостинцями, з подарунками, всі честь по честі, ніхто не зловживав, не нахабнів.

Влітку ж сама Олена з чоловіком хлопців вивозили в рідну домівку, на природу, відпочивали від міської суєти. Гарна була сім’я у Олени Федорівни, дружна.

Так і голодні дев’яності пережили, тримаючись один за одного – сестри приїжджали до Олени з сільської продукцією, частину віддавали їй в подарунок, частину розпродували, і їхали додому із заробітком.

Голодний час скінчився, життя налагодилося, брати-сестри в житті кожен чогось свого домоглися, спілкування потихеньку зійшло майже нанівець. Зідзвонювалися по телефону, вітали один одного зі святами, та особисто перетиналися рідко.

Все рідше дзвонили брати-сестри, все частіше першою дзвонила Олена. Ну а що, вони там люди зайняті, у них часу вільного мало, це в місті робота – від дзвінка до дзвінка так з вихідними, в селі коли скотина негодована вихідний хто дасть?

Коли зателефонувала сестра Раїса, Олена навіть здивувалася. Але зраділа, звичайно. А у Раї справа була важлива: син Тимофій з армії повернувся (ось як час біжить!), І хоче в Київ їхати облаштовуватися. Ось і попросила сестру на перших порах за племінником доглянути.

Зустріла Олена Тимка на вокзалі, до себе відвезла. Вирішили, що на перших порах, поки роботу знайде так квартиру зніме, у тітки поживе, потім вже сам. Поселила Тимка в колишню дитячу (діти давно вже окремо живуть, а кімната порожня – гостьова), доповіла сестрі, задоволена.

Тільки ось щось не клеїлося у Тимофія з благоустроєм київським. Як не знайде підробіток, так обов’язково «кинуть» на гроші. Все у тітки позичає. Олена мовчала, допомагала племіннику, Раїсу через дрібниці не хвилювала.

Зате набридла така нахабність племінника Олександру Петровичу, чоловікові Олени. Поговорив він з Тимофієм серйозно, і раптом якось чудово за три дні у Тимка робота організувалася нормальна, з зарплатою, нехай і невеликою, але грошима, а не обіцянками.

Почав Тимофій квартиру шукати. Тільки от якось не знаходилося у нього відповідного варіанту.

Скільки вже можна, здоровий мужик, робота є, а за твій рахунок живе, – вимовляв Олені Федорівні син Володимир.

Так у нього то вся зарплата на агентів йде, ще й у мене в цьому місяці і тисячу позичив.

На яких таких агентів?

По пошуку нерухомості. Вони за кожен перегляд квартири гроші деруть, а все або нетрі пропонують, або хороми дорогі.

Мамо … агенти так не працюють. Дурить тебе Тимофій. Жени його в шию. Або, краще, давай я з ним поговорю по-чоловічому.

А то ж батько дізнається, він цьому шаxраєві дрібному шию зверне за таке. А краще давай тітці Раї зателефонуємо, нехай знає, чим її синок в гостях у тітки займається.

Не треба, не треба – злякалася Олена Федорівна, – у Раєчки серце хворе. Самі з ним поговоримо.

Розмова вийшла непростою, Тимофій виявився хлопцем наxабним, звик до того, що довірлива тітка його байки приймає за чисту монету, намагався і брата відмовками годувати.

Але Володимир пригрозив розповісти все, що дізнався, тітці Раї, і Тимофій здався. І, як за помахом чарівної палички, квартира знайшлася всього за кілька днів.

З’їхав Тимофій, зітхнула Олена Федорівна спокійно, і цілих три місяці так спокійно і дихала. Доки не заявилася особисто розлючена Раїса, сестрі розборки робити.

Виявилося, ніякої роботи Тимофій так і не знайшов, а весь цей час жив випадковими підробітками, а заодно займав і перепозичав гроші у різного роду мікрофінансових організацій.

І зараз Тимофій ховається від кредиторів, а Раїсі колектори надзвонюють, борги синівські віддавати вимагають. А хто винен? Хто за кpовиночкою в Києві не догледів?

Розмова була важкою. Та й не розмова, якщо подумати, а крик суцільний на кілька годин. Уже й діти Олени Павлівни примчали, а Раїса ніяк заспокоїтися не могла. Поїхала ображена, на сестру зла.

Раїса вірить синові, а не сестрі. Вважає, що Олена кинула Тимка без допомоги в Києві, той виживав, як міг, ось і скотився в боргову яму. Рідня розділилася на два табори. Одні вірять Раїсі і Тимофію, і засуджують Олену за те, що зрадила і кинула племінника.

Інші вірять Олені і Володимиру, і засуджують Олену за те, що вчасно не додзвонилася до Раїси і не підняла тривогу, коли Тимофій тільки-тільки перші кроки по кривій доріжці зробив.

Загалом, кому б не повірили, Олену засуджують всі.