Дуже складні справи: чоловік почав вимагати терміново народжувати дитину, але ми взагалі фінансово не тягнемо

Я вийшла заміж по любові. З чоловіком завжди дотримувались однакових життєвих принципів, будували плани, дивилися на майбутнє однаково. Це було важливим аспектом вибору партнера, чоловік про це знав. Я завжди казала, що дуже рада, що нас пов’язують не лише почуття, а й однаковий погляд на життя.

Ми ним домовилися, що про дітей не думаємо, допоки двокімнатну квартиру не купимо. Із завзятістю почали здійснювати свій план. 3 роки вже копимо, живемо у свекрух, щоб не платити за орендоване житло чужому дядькові. Все в скарбничку. Ідемо до заповітної мрії. Минулого літа мені перепала однокімнатна квартирка у регіоні у спадок, вона за ціною потягне тисяч на 600-700 приблизно, але не більше. Ми її одразу здали і далі почали збирати. poradnytsya.info

У грудні мене підвищили, оклад став на 40% більшим. Я дуже рада. А чоловік не радий. Каже: «Давай твою однокімнатну продамо і візьмемо квартиру в іпотеку. Пора вже народжувати дітей. Тобі 29 років, ти не молодієш». Чоловікові 31 рік всього. Тисне і тисне на мене з питанням дітонародження, стали постійно лаятися.

Свекри на моїй стороні кажуть: «Рано. Не час поки що йти в декрет. Треба попрацювати на добрій посаді». Чоловік у істериці. У мене дитину, як цуценя, випрошує. Я зриваюся, не можу йому нормально пояснювати, що мені йти зараз із роботи не можна. Ми не потягнемо і дитину, і іпотеку водночас. А ту одиницю продавати сенсу немає. Суми від продажу цієї однокімнатної квартирки та наших накопичень вистачить на крихітний внесок. Це йому здається, що сума буде достатньою. Він не хоче сідати і рахувати, як і на що ми житимемо. Він просто вперся, нічого не хоче розуміти.

Після чергового епізоду я не витримала, зібралася і пішла до своїх батьків ночувати, а чоловік навіть не подзвонив. Подзвонила його мама – хвилювалася. Приходжу вчора після роботи, а він мені: «Якщо дитину не народиш, краще зараз повертайся до своїх».

Я йому сказала, що в 21 столітті тільки нерозумні люди народжують дитину за складних обставин. Сиділа після його слів у шоці, його батьки мене заспокоювали. Вони вже його теж почали боятися. Раніше так агресивно він себе ніколи ні з ким не поводив. Я не знаю, що й думати.

Але мене вражає його думка, що змінилася з цього приводу. У мене в голові крутиться кілька версій, чому йому так різко знадобилися діти. По-перше, може мати проблеми чоловічого характеру. Мені він про це не говорити, а потім можуть виникнути труднощі з дітонародженням. Боятися. Може, лікарі йому щось сказали?

По-друге, вдруге його дратує, що я почала добре заробляти, а якщо також продуктивно і далі працюватиму, то можуть ще підвищити на посаді, премії обіцяють. Чоловіча невпевненість у собі та ревнощі до моїх успіхів?

По-третє, він збожеволів, як тільки мені однушка перепала. Може не хоче, щоб у мене було своє житло, не набуте у шлюбі?

Задумалася, може правда втекти від нього? Чи намагатись врятувати стосунки? Як? Він мене з літа не слухає, вимагає і вимагає, а з підвищенням почав ще більше зациклюватись на дитині. П’ять років разом, одружені три, шкода все закреслювати. Які думки щодо цього? Що робити?