Гроші на весілля сестри чоловіка були взяті в кредит під гаслом: «Віддамо з подарованих грошей». Чомусь, у них була впевненість в тому, що весілля окупиться. А коли свекруха зрозуміла, що гості принесли значно менше, ніж вона думала, сказала, що це все через мене

Нещодавно у сестри чоловіка було весілля. Сестра чоловіка працює продавцем-касиром в одному магазині зі своєю матір’ю. А її наречений, вірніше вже чоловік, простий таксист. Проте весілля вони вирішили робити багате: лімузини, голуби, дорога сукня, фотограф-ведучий-діджей в хорошому ресторані.

На наші з чоловіком розумні доводи про недоцільність подібних витрат, сестра чоловіка відреагувала дуже специфічно: – Ви просто заздрите нашому щастю! Не втручайтеся не в свою справу!

Підрахувавши бюджет весілля, родички чоловіка з’явилися до нас додому. Вони знали, що ми з чоловіком збираємо синові на квартиру. Вони вирішили, що ці гроші ми маємо їм віддати на весілля.

– Ідіть, знімайте гроші. Сину, це весілля твоєї сестри – урочиста подія, один раз на все життя! І взагалі, навіщо вашій дитині квартира? Ви йому потім свою залишите. Краще гроші витратити на потрібну справу, – метушилася свекруха.

Ось і вся бабусина любов: відібрати у внука гроші на житло, віддати доньці на лімузини і голубів. Поки чоловік м’явся з відповіддю, я заявила, що не буде цього. Сестрі чоловіка я так і сказала: – Ти сама просила: не втручайтесь не в свою справу. Ось ми і не будемо втручатися.

Вони пішли ображені, сказали, що на їхньому весіллі я буду не бажаний гість. Гроші на весілля були взяті в кредит під гаслом: «Віддамо з подарованих грошей». Чомусь, у них була впевненість в тому, що весілля окупиться.

Запрошення мені все-таки надіслали: чоловік відмовився йти один. До речі, до кожного запрошення додавався листочок з сумою, яку слід було покласти в конверт і подарувати нареченим.

Для нас з чоловіком цією цифрою було, ні більше ні менше, а двадцять тисяч гривень. Весілля пройшло трохи дивно: красиві офіціанти, одягнені краще за більшість гостей; триярусний торт, конкурси від «модного» ведучого. Ми з чоловіком покинули це дійство через кілька годин після початку – майже всі гості на той час ледве стояли на ногах. Ми відпустили няню, поклали сина і лягли дивитися серіал. Майже опівночі пролунав дзвінок у двері.

Наречена увірвалася в нашу квартиру і несамовито почала вимагати, щоб ми повернули їй якісь гроші: – Де мої гроші? Ви їх забрали?

Їй вторила моя свекруха, трясучи в руці пачку конвертів: – Нам кредит банку повертати нічим через вас!

– Заспокойтесь, будь ласка – дитина спить. Ходімо на кухню, там спокійно все з’ясуємо.

А з’ясувалося ось що: в конвертах набралася лише третина суми, необхідної для закриття кредиту.

– Ні в одному з конвертів не було обіцяних вами двадцяти тисяч! Давайте їх сюди! – сестра чоловіка простягнула долоню.

Каюсь, ми з чоловіком подарували рівно в два рази менше рекомендованої суми, тобто 10 тисяч. При тому, що на наше весілля свекруха подарувала нам сувенір-підкову «На щастя», а сестра чоловіка піднесла в подарунок односпальний комплект постільної білизни. Так що, з нашої точки зору, наша щедрість не знала меж.

– Ми подарували стільки, скільки вважали за потрібне, – сказала я.

– Ви що, зараз по всім гостям проїдете, недостачу вилучати? – пожартував чоловік.

– Ви – невдячні жадібні люди! Ми цього так не залишимо! Ви нам все до копієчки повернете! – на настільки невеселій ноті, родички чоловіка покинули наш будинок. Тепер нам кожен день дзвонить то одна, то друга, з вимогами віддати борг. Вони впевнені, що це я заборонила чоловікові подарувати стільки, скільки він їм обіцяв.

Правда, чоловік заперечує, що він їм щось обіцяв. А по решті рідні, тим часом, тихенько повзуть чутки, що весілля окупилося, і що це ми з чоловіком повитягали гроші з подарованих конвертів, щоб через заздрощі загнати в борги новостворену родину. І так погані відносини з ріднею чоловіка, зіпсувалися ще більше.

А найголовніше – чоловіка вони дістали до такої міри, що він не хоче бачити ні свою матір, ні свою сестру: слухавку не бере, на поріг їх не пускає.