Гуцульщина. Йой! Ти г0рівки кіко вігнав на світа?

Гуцулія. Єно запіяли кугути.

Йой! Ґаздарка зівнули, потєгнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, тий каже йому:

– П’єтнайціть кулок тонкої кобаси, п’єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть – полядвиці, дванайціть – сала, шість салцесонів, п’єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці. Ти г0рівки кіко вигнов?

– Одинайціть літрів, – бурчить спросоння чоловік.

– Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, роґалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів’є. Йой, я тагі забула з чесником зробити?

– В зеленім ведерку за дверима, – бурчить чоловік, би єно відчіпиласи.

– Пїтнайціть пасок, дві баби, вісім струцлів, вісім штруделів, двайціть флєжок мінеральної води, двайціть синдової, кетчуп, гірчицє, аджіка, ведерко цвіклів.

– Ти ме дась виспатиси?

– Спи вже, спи. Йой! Ти гімалайску сіль купив?

– Ту троха ружову?

– Ая! Купив?

– Нє-а. Не було в склепі.

– Падоньку солоденький, – зривається на ноги злосна гуцулка, – нендзо! Люде зберутси, а я перед ними, що на стів постовлю?!

Оповів: Олег Ущенко