Хай хто що мені каже, але чоловік має й жінці подобатися, а не лише його гарне ставлення до неї. Я була дуже вдячна моєму чоловікові Сергію за те, що взяв мене з дочкою, але ж, ну як себе пересилити

Ми з Сергієм познайомилися, коли мені було двадцять вісім років і в мене вже була трирічна донечка.

Справа в тому, що батько Надійки був коханням всього мого життя, але вірністю не відзначався.

Він був з тих високих та мускулистих чоловіків, які западають в серце на все життя. Я багато чого пробачала Валерію, навіть інших жінок.

Я вірила, що між нами більше, ніж просто якась інтрижка, що всі жінки просто не зможуть дати йому того, що я, всі вони не варті його. Валерій так вмів переконувати.

А пізніше вже й не мав причини переконувати мене в тому, що він мій єдиний, бо я вже в це свято вірила. Це був той чоловік, якого варто чекати все життя. І от я чекала.

Я б чекала вічність. Але мама моя вже почала говорити, що не планує в себе онучку тримати, що я маю знайти собі чоловіка, а Надійці батька.

На мене чоловіки заглядалися, а особливо, Сергій, хоч і молодший за мене, але дуже наполегливий.

І я піддалася, тим більше, що Сергій тоді був гарним, молодим… мені подобалося, що він мене любить і прагне виконати будь-яку забаганку: кава в ліжко чи масаж.

І так я прожила з ним дванадцять років, очікуючи на Валерія.

Роки швидко пролетіли, а я наче вперше прийшла з роботи і побачила Сергія!

– Сонечко, я тобі приготував твої улюблені деруни зі сметанкою і грибочками… сідай поки теплі…

Чоловік говорив, а я дивилася, що хоч йому лише тридцять шість років, але він геть поправився… Одні щоки рум’яні чого варті.

Та мій Валерій був худий і підтягнутий, вилиці такі, що хоч гостри об них нігті. А це що таке?

Я вже ні миті не хотіла його біля себе терпіти і мене не переконували напучування подруг та мами, що я творю дурницю!

– Ти геть в сорок з розуму того? Ти що твориш? Ти думаєш тебе хтось вхопить?

– Мені все одно чи вхопить чи ні? Я не хочу ні секунди з ним поруч бути!

– Та ти просто з жиру бісишся! Ти хочеш нормального кросу поза хату? Давно не було?

– Може й хочу. А не оце сюсюкання, що вже не можу чути!

Мене ніхто не розумів!

Донька зі мною не говорить, Сергій теж, а мені байдуже! Та тих чоловіків просто купа, лиш бери кого хочеш!

Звичайно, що я відсвяткувала на всі сто розірвання шлюбу, подруги казали, що давно так не веселилися.
Я вам кажу, що не могла натішитися, що більше ніколи в хаті не почую Сергіїв запопадливий голос!

Я трохи не все сказала, що причина тільки в тому, що Сергій такий м’який. Просто до мене дійшли чутки, що Валерій повернувся в місто і я не хотіла аби він бачив біля мене якогось чоловіка, тим більше такого, як Сергій.

Так, для жінок теж важливо, як виглядає їхня друга половинка! Жінці приємно, коли чоловік підтягнутий, гарно пострижений і від нього гарно пахне… І відсутність цього ніяк не компенсує гарне ставлення, бо ви взагалі маєте навшпиньках бігати, коли маєте таку зовнішність!

Десь через місяць я зустріла Валеру.

Ну, роки нікого не роблять молодим. А він ще такий червонуватий відтінок шкіри дістав… Зовсім не той чоловік, якого я колись знала і сильно кохала.

Звичайно, я на нього й не дуже розраховувала, я жінка ще молода і гарна, ще знайду своє щастя. Просто цікаво було його побачити і зрозуміти, що я краще тримаюся, ніж він.

Ой, життя лишень в сорок починається, тому я зовсім не переживаю… Все у мене буде добре! Краще за всіх!

Фото Ярослава Романюка.

Автор Ксеня Ропота.