– Ходіть, мамо, пиріжки їсти! – позвала мене невістка. Я ледь зі стільця не покотилась!

Усе своє життя я за кимось доглядала: то мати лежача була, то свекруху інсульт здолав, а там уже й син народився… Усе, що я ці роки бачили – памперси й ліки.

Тільки син трохи подорослішав – у чоловіка онкологію знайшли. Словом, не життя, а казка.

Коли коханий мій відійшов на той світ, я, скажу відверто, аж з полегшенням видихнула. Нарешті у мене з’явилась можливість хоч трохи на себе часу виділити.

– Женитись буду, мамо! – обірвав мої мрії син.

Я знала, що таке трапиться, бо він ще до смерті батька щось про дівчину розказував. Але тоді ми вирішили, що для любовних справ знайдеться інший час. От він і настав.

– Я за тебе рада, але думай одразу, куди ти її жити поведеш. Мені тут чужі люди не треба, втомилась я від цього, – відповіла я чесно.

– Давай тоді продамо цю квартиру? – запропонував син. – Купимо тобі меншу, мені. І будуть усі щасливі!

На тому й зійшлись. Та тільки одне не врахували: мало хто під час війни хоче купувати старі квартири у панельних будинках. Ще й у Києві.Оголошення наше висить уже 6 місяців, але ніхто ним так і не цікавиться. Та от тільки тепер я навіть задумалась: а чи варто взагалі щось продавати?

На перший час син дружину свою таки привів до нас. А невістка моя, як виявилось, на всі руки майстриня. Вона на себе і прибирання взяла, і кухню, і прання. Я тільки лежу та відпочиваю.

А як вона готує! Та я зроду так смачно не їла, як ці кілька місяців.

– Мамо, чого ви встали? Я ж сказала, що сама підлогу помию, – сказала якось мені Аня, коли я надумала генеральне прибирання зробити.

– Та що ж ти все сама! Давай, дитино, я тобі хоч чимось допоможу. Може, пиріжків яких напекти?

– То я вже спекла! Он у духовці стоять. Ви вже зробили все найважливіше – такого чоловіка мені народили та виховали! Ви собі відпочивайте, погуляйте сходіть, якщо погода дає. А я тут сама справлюсь.

Ну ви можете собі уявити? Та це ж просто рай! Відпочиваєш днями, нічого не робиш – мрія!

Я до такого звикла і не хочу вже жити інакше. Думаю, як би оце сина переконати, щоб вони лишились зі мною.

Чи діти таки мають жити окремо від батьків?