І взагалі, я на сповідь запізнююсь: невигадана історія

Поїхала я в один монастир на всенічну і на сповідь. Приїхала до початку, але дуже хотіла їсти. А там, недалекому від входу, монастирський ларьок з випічкою, чаєм-кавою і всякими іншими смаколиками. Зайняла чергу, і коли вона якраз підійшла, переді мною влазить мужик. «Я вже відстояв, брав тільки що, так що будьте ласкаві і т.п.»

Огидний мужик! Бритоголовий, на понтах. Гаманець товще моєї сумки, куди поміщається абсолютно все. Шлейф одеколону…

– Мені кави! – Каже. – Дві!

– Розчинної? – Запитує продавщиця.

– Мені натуральної і найкращої, – понтує мужик. І ще замовив якихось пирогів, тістечок, ще чогось …

«Що, дружина не може спекти, або коxанка? – думала я про себе. – І взагалі, я на сповідь спізнююся». І кидаю на нього такі погляди, що він просто в попіл згоріти повинен. Але на мене він навіть уваги не звертав – не його польоту я пташка. Нарешті, він взяв все, що йому треба, і вийшов.

П’ю чай, дивлюся у вікно.

І бачу, як цей нахабний мужик свою «найкращу натуральну каву» бомжам віддає. Вони там неподалік розташувалися. І смаколики свої з тістечками.

Я аж захлиснулася.

Не витримала, підійшла до них.

– Це ви для них все купували?

– Так! У мене сьогодні день народження. Пригощаю ось.

Принюхалася – начебто тверезий.

– Вітаю! Можна я тут постою з вами? (Цікаво ж).

– Стійте, звичайно.

Вуха нагострила, а він бомжика розпитує, що з ними сталося і т.п. Підтяглися до нашої «компанії» дві церковні бабусі. Теж в монастир йшли. І стали бомжикам говорити, що, типу, так жити не можна, треба працювати. Ну і я підтакувала …

А мужик цей, поки ми “проповідували”, штанину одному бомжу підняв, а нога вся гнила, смердюча. Він її обмацує. Прямо голими руками. Я аж не витримала:

– Ви не боїтеся?

– Я ж лікар, – каже.

Оглянув, написав на папірці якісь ліки і грошей бомжу дав на них. Дивлюся я на дядька, але ж нормальний мужик. Очі добрі. А чого я про нього тільки не подумала. А бомжі – задоволені.

Тістечка з кавою лопають ….

І попленталася я на свою сповідь.

Тільки ж …

Олена Кучеренко, #порадня