– І як зізнатися батькам? А Івану? – я вийшла з кабінету лікаря ніби ошпарена

Закінчилася моя друга сесія. Я успішно перейшла на другий курс філологічного факультету. Якраз поверталася автобусом в село до батьків. На останній зупинці мене знудило. Подумала, що то через крем у булочці. І спеку. Якби ж.

– Наша гордість приїхала! Оленка! Он вченою буде! Більше ніж п’ять мов вивчить і буде їздити по світу! – хвалилася сусідам моя мама. – А потім і заміж вийде!

Та наступного дня мені знову стало погано.

– Як так? Я ж нічого такого більше не їла! – думала я і старалася відсунути думки про вагітність якомога далі.

Та вони не давали мені спокою і я вирішила, що потрібно перевіритися. Сказала батькам, що поїхала у справах з подругою, а сама направилась у лікарню в сусідньому місті, щоб якісь знайомі не помітили.

– У вас вже четвертий тиждень! Вітаю! – повідомила мені лікарка.

Я думала, що знепритомнію. В голові посипалися питання: “Як мені бути з навчанням?”, “Як сказати хлопцю?”, “Як відреагують батьки?”.  Тоді моє серце билося як ніколи. Ще й Олег поїхав на практику. Він закінчував навчання. Але по його сховах у нього були серйозні наміри. Вже почав щось говорити про спільне життя.

– Алло! Іване! Послухай! Я маю дещо сказати! – я ніяк не могла зібрати слова до купи.- Я вагітна! Що будемо робити?

– Як що? Одружимось! Кохана, це така радісна новина! Ти тільки не хвилюйся, я завтра повертаюсь. Все владнаємо!

Через кілька днів ми зізналися моїм батькам. Вони звісно були здивовані, але Іван їх заспокоїв. А потім його. То ті лише зраділи, вже давно хотіли побавити внуків. А потім ми понесли заяви у РАЦС.

У нас народилися двійнята. Я перейшла на заочне навчання. Батьки нас обох завжди допомагали з дітьми. Я поступово закінчила навчання. А Іван давно знайшов хорошу роботу. Ми щасливі.

Справді, коли дізнаєшся таку новину, то стає дуже лячно. Але поруч зі справжнім чоловіком ніколи не буде страшно. Він моя любов, підтримка й опора!

Як вам історія?