Історія про осуд
Старший чоловік з 25-річним сином зайшли до вагона поїзда і зайняли свої місця. Хлопець сів біля вікна. Як тільки поїзд рушив, він висунув руку у вікно, щоб відчути потік повітря і раптом захоплено закричав:
– Тату, ти бачиш, всі дерева йдуть назад!
Літній чоловік посміхнувся у відповідь.
Поруч з молодим чоловіком сиділа подружня пара. Вони були здивовані тим, що такий дорослий хлопець поводиться, як маленька дитина. Потім хлопець знову закричав у захваті:
– Тату, тибачиш, озеро і тварини… Хмари їдуть разом з поїздом!
Пара здивовано спостерігала за дивною поведінкою хлопця, в якій його батько, здавалося, не знаходив нічого дивного.
Пішов дощ, і краплі дощу торкнулися руки хлопця. Хлопець знову зрадів і закрив очі, а потім закричав:
– Тату, йде дощ, вода капає на мене! Бачиш, тату?
Бажаючи хоч чимось допомогти, пара, що сиділа поруч, запитала літнього чоловіка:
– Чому Ви не відведете сина в яку-небудь клініку на консультацію?
Літній чоловік відповів:
– Ми тільки що з клініки. Сьогодні моєму синові повернули зір…
Не можливо судити про справи й вчинки інших людей, не володіючи при цьому всією повнотою знань.
«Не судіть, щоб і вас не судили» .
