Катерина покинула свого чоловіка і поїхала жити в інше місто. Вся родина була проти неї. Не розуміли, як можна піти з сім’ї від такого добра: триповерховий будинок, дві машини.

Хороша подруга моя Катерина після 20-ти років шлюбу розлучилася зі своїм чоловіком і відразу виїхала жити в інше місто. Всі знайомі та рідня навколо були неймовірно здивовані її такому вчинку. Як так? Що трапилося, що могло відбутися? Стільки років разом прожили вони, і добре ж прожили, усім людям на заздрість.

Але були здивовані всі, окрім мене, бо я знала всю цю справжню таємницю їх сім’ї, як вони жили насправді. Темні кола під очима від утоми, які ніхто не помічав, стоптані чоботи, старе пальто. Це і не лише це, показувало, що не таке вже у Катерини “райське” та щасливе життя, як думали інші люди навколо та родина.

Чоловік у Катерини працював на хорошій посаді на виробництві. Побудував великий будинок, купив дві хороші машини для своєї сім’ї. Ось тільки сім’я ця складалася не з 4-ох людей: Вікторії, її чоловіка і двох дітей, а ще з купи родичів чоловіка. Це ж “будинок для всієї сім’ї” як він заявив відразу, як тільки вони туди переїхали разом зі своїми дітьми.

Будинок був по-справжньому дуже великий, аж на три великих поверхи, і скільки там роботи приходилося переробити за день. Всі обов’язки по дому, чоловік легко звалив на плечі дружини. І Катерині доводилося зовсім несолодко. Родичі чоловіка жили там з тваринами, за якими вона постійно прибирала сама. Готувала на всю сім’ю теж вона, а це не якась там каструля борщу, для кожного окремий раціон був, для пенсіонерів, батьків чоловіка – один, для дітей її та сестри чоловіка – зовсім інший, а для інших дорослих – третій. Обслуговуючи такий будинок і всіх, хто в ньому живе Катерина відчувала себе просто безкоштовною домогосподаркою, служницею для всіх, особистого життя чи вільного часу у неї зовсім не було.

У рідкісних випадках ми з нею зустрічалися на роботі або вона випрошувалася до мене раз на місяць поговорити і вилити свої скарги на своє непросте життя, адже знала, що ніхто її не зрозуміє так, як я. Я одна розуміла і підтримувала Катерину.

А рідні всі в цей час говорили:

– Він же тебе на моря возив влітку постійно, взимку на гірськолижні курорти, невже там ти не відпочивала, там ти буля, як в раю за його гроші?

І знаєте, що я хочу сказати, але що нікому не розповідає сама Катя, не відпочивала вона там зовсім. Там вона з самого ранку стежила за дітьми, готувала в орендованому будинку їжу на всіх і прибирала. Так що з’їздити на море і ні разу не викупатися у його солоній воді – для моєї подруги це нормальна практика.

При цьому, що Катерина обслуговувала велику родину свого чоловіка, вона ще й працювала в продуктовому магазині, який був від будинку в 4-ох кілометрах. І чоловік їй забороняв їздити на роботу на автобусі! Завжди говорив, що економити на чомусь потрібно, та й пішки корисно ходити. Хоча при всьому цьому чоловік пішки ніколи не ходив, навіть в магазин за хлібом, який знаходився у сусідньому будинку, їздив на авто.

Минуло пів року, як моя подруга Катерина розлучилася зі своїм чоловіком. Ми з нею періодично телефонуємо один одному, і я можу сказати відразу, вона стала зовсім іншою людиною. Вона нарешті зрозуміла, що можна приготувати не 10 страв, а всього одну. Можна купити собі сукню або новий телефон. Всі ці життєві радості вона не бачила з самого заміжжя. Вона часто посміхається, жартує, я бачила її на фото, жінка наче помолоділа. Влітку хочу відвідати свою подругу, подивитися на неї, адже дуже скучила за нашими розмовами на кухні.

Мабуть, не для всіх щастя в заміжжі, бо іноді воно тільки псує життя. Я радію за катю, вона тепер по-справжньому щаслива вільна жінка.