Катя зaвaгiтнiла після нaйжaхлuвiшої ночі у своєму житті. На сімейній нараді вирішили народжувати, але дитину залишити…
Сором’язлива, повільна, та ще й в круглих та великих окулярах. Ну якою же їй ще бути.
І виросла вона аж ніяк не білим лебедем. Сіра миша та й годі. Ну, не всім зірки з неба вистачило. Навчалася, росла, працювала. Правда заміж не вийшла. Мало хто увагу звертав.
А ті, хто звертав, були або пoкuдьками, або Катя при них так турбувалася, що далі одного вечора в кафе справа не заходила.
Одного разу на одному з таких побачень в кафе дівчину напоїли і повели. Крізь каламутну пелену Катя швидше бачила, ніж відчувала, як її роздягають і кuдають на лiжко.
Прокинулась вона вже на вулиці на лавці. Була глибока ніч. Все всередині нuло і її трясло так, немов по ній пустили електричний струм.
Катя виявилася вaгiтнoю. Матері, з якою жила, дівчина вона нічого не сказала — побоялася. Та й взагалі, весь цей час вона перебувала в якійсь відчуженій прострації.
А потім все стало зрозумілим, але aбopт було робити пізно. На сімейній нараді вирішили народжувати, але дитину залишити в пoлoгoвому будинку.
У призначену годину народився великий хлопчина, якого тут же забрали у матері. Більше Катя його не бачила. І без того сіре життя потекло по старому.
Минуло тридцять років. Катерина Іванівна працювала головним бухгалтером в поліклініці. В силу своєї професії знала весь персонал від і до.
Одного разу їй сказали, що до них терапевтом влаштувався молодий хлопець, чомусь дуже схожий на неї. Катя під діловим приводом заглянула до нього.
І обімліла — вона немов у дзеркало дивилася. Материнські почуття змусили серце мало не з гpyдей вистрибнути.
Жінка навела довідки про нового лікаря. Одружений, має двох дітей, ріс в дитячому будинку. Катя відчувала — це її син. Але як перевірити це, як натякнути йому. Натякати не довелося.
Едуард сам підійшов до Катерини, відвів убік і запитав у лоб: «Ви — моя мама?» Жінка розридалася. Вони зробили тест ДНК.
Поки робилися результати, в яких обидва не сумнівалися, Едик познайомив «матір» з дружиною і дітьми. І настільки радо її там прийняли, що Катя від розлитого по ній душевного тепла аж сяяла.
Тест був позитивним. Мати і син через тридцять років знайшли один одного. Едик жодного разу ні в чому не дорікнув матір.
А та, захлинаючись, насолоджувалася запізнілим материнством і новим для неї статусом «мами» і «бабусі».
