Коли Артур кинув дружину і пішов до її двоюрідної сестри, Марина прокляла їх обох. Але такого підсумку навіть сама не очікувала.
Через три роки після весілля Артур з Мариною були готові народити малюка. Житло у Артура є стабільна робота в обох є. Та й чоловік почав кар’єрне зростання. Словом, всі умови для народження малюка створені…
Чергове УЗД показало, що Марина вагітна хлопчиком. Новина дуже порадувала подружжя, так як обидва мріяли про сина. Проблеми почалися на сьомому місяці вагітності. Артур раптом помітив, що його струнка, худенька дружина розповзлася по габаритах.
Марину ж більше хвилювали не свої пропорції, а брезгливі погляди, які кидались чоловіком у її бік. Той навіть спати перебрався в іншу кімнату. Та ще й чоловік став все більше, і більше уваги приділяти її двоюрідній сестрі Галині.
Та була на три роки молодшє Марини і дуже нагадувала її саму до ваrітності. Марина тільки вступила в дев’ятий місяць ваrітності, коли Артур сказав, що йде від неї до Галини. Тому що йому неприємно дивитися на Марину. Навіть огидно. Марина дуже страждала, але все ж таки зібрала речі і переїхала до матері. Дитина в неї народилась здоровою і міцною, спокійний малюк.
Коли Бореньке виповнилося півроку Марина натрапила на фотографії з весілля свого kолишнього. Артур з Галиною стояли щасливі у весільних нарядах. – Щоб вам обом страдалось так само, як і мені! – виплюнула Марина… Минуло чотири роки. Марина прийшла в kолишню форму і красу, вийшла заміж за колегу, той усиновив Бореньку, а нещодавно у них народився другий син. В той день Марина з дітьми була на дитячому майданчику.
Раптом до неї підсів Артур. – Місяць тому я пішов від Галини. Вона народила дівчинку-ін валіда. Твоя сестричка виявилася з червоточиною. Я знаю, що прийшов пізно. Але мені потрібен мій син. – У тебе немає сина. Ти забув, що відмовився від нього, коли той ще не народився. Мені шкода, що ваша дочка народилася такою, але ви обоє заслужили свої страждання. Тобе тут немає місця. Прощавай…
