Коли до весілля залишилось три дні, і все вже було готово, наречений під вечір відправив повідомлення, в якому він вибачався та сказав, що покохав іншу. Що не хоче він їй ламати життя, а про дитину він обов’язково пам’ятатиме і не відмовиться
Життя завжди все розставляє по своїх місцях. Історія про те, що хто кохає то й буде коханим, а хто зрадив – так і залишиться зрадженим в життю. Тарасу та Насті зовсім недавно як виповнилося 18, але вони вже були закохані до безтями, тож вирішили. І батьки їхні теж були не проти, тільки на таке весілля, як хотіла дівчина, грошей ні в кого не було.
Тож Тарас вирішив поїхати до міста, там робіт є багато та заробити грошей на пишне весілля. Насті звісно не хотілося відпускати коханого, тим більше що вона дізналася, що очікує на маленьке чудо.
Коли вона сказала коханому, він стрибав від щастя та говорив, що він найщасливіший в світі. Так Тарас поїхав, він часто телефонував до Насті, розповідав їй про все, що з ним там відбувалося. Вони обговорювали плани на майбутнє, а також вибирали ім’я для малюка, як для дівчинки так і для хлопчика. Проте, одного вечора хлопець зателефонував до Насті та розповів їй, що зустрів її однокласницю Віку.
Дівчина вчиться там та живе у своїх родичів. Та сказав, що вони домовились на вихідних зустрітися, Віка йому проведе екскурсію по місту. Насті хоча й не сподобалося, що говорив її коханий, але вона нічого не сказала. А сама до себе подумала, що справді, він там зранку до вечора працює, втомлюється напевне, то хоч нехай десь та й погуляє.
Вона відчувала за собою провину за те, що Тарас змушений був поїхати, адже вона йому говорила що хоче пишну сукню та гарний ресторан замовити. Так минув ще один тиждень, і тут Тарас знову подзвонив у п’ятницю ввечері до Насті, вона його спитала, що він буде робити на вихідні. А він відповідає, що знову домовився про зустріч з Вікою, її колишньої однокласниці.
Цього разу Насті це вже зовсім не сподобалось, вона цей раз прямо сказала коханому. Однак Тарас це сприйняв, як примхи дівчини. Перше за багато часу, вони не закінчили розмову словами: ” Я кохаю тебе. Спокійної ночі”. І після цього Тарас почав рідко дзвонити то Насті.
А коли дівчина сама до нього додзвонювалася, він говорив якось непривітно, завжди кудись поспішав, ти казав, що взяв ще якийсь вечірній підробіток. Настю хоч і все це турбувало, але вона старалась не хвилюватись, не зашкодити своїй майбутній дитині.
Так час пройшов, через два місяці Тарас повернувся. Почалася активна підготовка до весілля. Однак хлопець вів себе якось відсторонено, Настя помітила що він якось змінився. Проте подумала та заспокоїла себе що це від втоми, адже і справді він багато працював.
Коли до весілля залишилось три дні, і все вже було готово, Настя уже представляла як все буде, і дуже раділа, що вони з Тарасом скоро стануть чоловіком і дружиною. Однак дзвонивши до Тараса увесь день, вона так і не додзвонилася.
Тільки під вечір отримала від нього повідомлення, в якому він вибачався та сказав, що покохав іншу. Що не хоче він їй ламати життя, а про дитину він обов’язково пам’ятатиме і не відмовиться.
Можна тільки представити, що творилося всередині у дівчини, батьки старалися її заспокоїти, вона не хотіла нікого бачити, та ні з ким розмовляти.
Так пройшло декілька днів, Настя все ж лежала у ліжку, спала, а як не спала то дивилася лише у вікно. Вона майже нічого не їла, тож коли постукали у двері, у неї навіть не було голосу щоб відповісти.
То була мати Тараса, вона на колінах вибачалася перед дівчиною. Говорила що вона втратила сина, та дочку яку так хотіла, але прийшла попросити, щоб Настя дала їм з чоловіком можливість хоча б бути хорошими дідусем та бабусею.
Настя від слів матері Тараса ніби прийшла до тями, вона вперше подумала про своє дитя, їй стало страшно, щоб вона його не втратила. Вийшла з кімнати, пішла на кухню, добре поїла та пішла на вулицю гуляти, адже дитині потрібне свіже повітря.
Так пройшов час і Настю з синочком, біля будинку зустрічали дві пари щасливих бабусь та дідусів. А дівчину з немовлям на руках проводив лікар, який, весь час був поряд. Він так ніжно дивився на Настю, тримав її за руку, здавалося, що не хоче й відпускати. А наостанок сказав, що якось зайде до них чи можна.
Настя звісно погодилась та сказала, що вона з синочком завжди раді його будуть бачити. Тим часом Тарас з Вікою все-таки одружилися, однак жили вони недовго.
До села Тарас так і не повернувся, і більше не приїздив. А Настя, яка була завжди вірна собі та своєму серцю, все ж отримала люблячого чоловіка та доброго батька для свого синочка. З часом вона пробачила Тараса та відпустила той біль з думок та серця.
Автор: Нінель
