Коли мені було 17 років мама привела додому нового чоловіка. Я його зненавиділа, а потім закохалася. Тепер мені соромно перед мамою, три роки з нею не бачусь
Коли мені було сімнадцять, і я закінчувала школу, моя мама привела до нас в будинок свого коханого чоловіка. Для мене це було дуже болісно, я звикла, що ми з мамою живемо вдвох дуже давно, з самого мого народження, а тут мужик якийсь незнайомий.
Я відразу прийняла Далила, так його звали, в штики, він же ще був молодший від матері на десять років, я навіть бачити їх не могла разом, напевно, я просто ревнувала маму. Як це була тільки моя, і тут виявляється, що крім мене у неї були ще якісь інтереси.
Я просто зненавиділа цього Данила, а потім закохалася в нього. Він був прекрасною людиною, поспідкувавшись з ним, я зрозуміла це, цікавий співрозмовник і привабливий чоловік, але він був з моєю мамою, тому я тільки злилася від своїхт почуттів. А потім, потім вони розлучилися, мама дуже переживала. А Даня знайшов мене і запропонував поїхати з ним в інше місто, до його рідних і я погодилася.
Він сказав, що полюбив мене з першої хвилини, через це і розлучився з моєю мамою, я відразу йому повірила. Мамі сказала, що буду навчатися в іншому місті, і поїхала. Минуло вже три роки, з тих пір ми не бачилися, лише розмовляємо по телефону, я не можу подивитися мамі в оці, мені соромно. Соромно, від того, що я щаслива з Данею, він виявився прекрасним чоловіком.
Ми відразу одружилися, він працює, я вчуся, ми любимо одне одного, від цього ще гірше, я розумію, що зрадила свою найдорожчу людину, але по іншому я не могла вчинити. Зараз, я чекаю дитину, і мені як ніколи не вистачає своєї матусі. Мати Дані дуже складна людина, вона так і не прийняла мене, а ми ще живемо разом, можливості переїхати поки немає, тому мені дуже незатишно в його будинку, але я терплю, заради свого коханого чоловіка, я все стерплю.
Але як же мені хочеться, обійняти свою маму, поплакатися, розповісти багато, але я боюся, що вона не пробачить мене, адже вона досі одна, після нашої з Дінилом втечі. І що робити я не знаю, як розповісти їй про все? Як вимолити прощення? Я дуже хочу, щоб вона була поруч, але навіть поїхати до неї не можу, мені соромно.
