Коли я приїхала на Різдво з чоловіком-іноземцем до родичів, то не очікувала такої “приємної” гостини.

8 років тому я поїхала у Португалію на заробітки. Доньці вже було 18 років, вона навчалася в університеті і могла сама про себе подбати. Тим паче, вступила на державну форму навчання. А що мені робити у невеличкому містечку? Тому вирішила шукати щастя закордоном.

Так ми закохалися. Я спершу боялася про ці стосунки сказати доньці, адже вона могла не підтримати. Ну я в 40 з гаком знайшла собі закордоном кавалера!

Тільки Ліза щиро за мене раділа. І вона добре ладнала з Маркуціо. Чоловік трохи знав англійську мову, тому базовими фразами могли перекинутися.

Потім Лізочка мене потішила, що виходить заміж за свого однокурсника Павла. Хлопець хороший, привітний, з гарної родини. Ми часто говорили з ним по Скайпі.

На весілля я приїхала сама, адже Маркуціо не вийшло взяти відпустку на роботі. Однак, він доклав гроші та ми вирішили подарувати молодятам квартиру. І я помітила, як у свахи пані Галини аж очі заблищали:

– Так.

Однак, це не була новобудова у якомусь елітному районі. Я знайшла жіночку, яка продавала свою двокімнатну квартиру на околиці міста. З нормальним ремонтом, там хіба поставити велике ліжко і все буде файно. Будинок у гарному стані, нічого ніде не протікає, сусіди привітні, поруч є супермаркет АТБ.

Я б могла Лізочці купили і десь в модному районі квартиру. Але тоді треба довге відкладати і ще мати гроші на ремонт. А це не дешева розвага. Я хотіла, аби молодята вже після весілля спокійно жили у власній квартирі, а не брати кредит на ремонт.

Тому сваха на мене дуже образилася. Вона якось навіть за столом промовилася, що я скнара, раз дітям таку погану квартиру купила. Але Ліза та Павло навпаки, дуже тішилися за такий подарунок.

Цього року Маркуціо вийшло взяти відпустку на роботі та ми поїхали на свято в Україну. 25 грудня донька запросила нас на Різдво і закликала ще сватів. Я привезла їй багато португальських солодощів, крупи, м’ясо, алкоголь, олію та косметику.

– Та ви бачу, цього разу дітям багато дали. Не те, що тоді, – сказала мені під руку сваха.

Навіть Маркуціо зрозумів агресивний тон пані Галини. Сваха ще довго встрягала свої 5 копійок та одразу наголошувала, що я нічого доньці не дала. Єдине, що зробила пані Галина на весілля – це оплатила гостей зі своєї родини і дала молодятам 500 доларів. Ну ви порівняйте – квартира та 500 доларів. Навіть зараз це смішні гроші.

Донька та зять намагалися змінити постійно тему. Але пані Галина так дивилася на мене, ніби дірку хотіла пропалити. Я не розумію, звідки у неї стільки агресії до мене? От все через те, що я купила вже готову квартиру?

У мене тепер взагалі нема бажання нікому допомогти, раз одна пані не цінує старання. Скоро я маю повертатися з Маркуціо до Португалії, але неприємний осад на душі все-таки є. Не знаю, що робити у такій ситуації.

Казала доньці, що хочу собі гроші на спокійну старість відкласти. І давно планую збудувати дім за містом, а ту квартиру свою стару продати. Тільки от тепер розумію, який скандал влаштує сваха.