Колишня жінка просить, аби я повернувся у родину. Однак, я здогадуюся, в чому справжня причина і не знаю, що робити зараз.

Тиждень тому я приїхав до мами у село. Хотів відпочити від роботи, провідати її, допомогти підготуватися до свят. В неділю пішли до церкви, помолилися. По дорозі до хати зустрів колишню жінку Олену. Спершу думав просто привітатися і піти далі, але розговорилися. Чесно, я її спершу навіть не впізнав.

Ми розлучилися 4 роки тому. Знаєте, я гадав, що у нас все добре у родині. Одружилися молодими, мені тоді було 20, а Олені 19. Залишилися жити у селі, теща сама запропонувала переїхати в її хату. Там два поверхи, місця всім вистачало.

Я старався шукати нормальну роботу. То на тракторі попрацюю, комусь ремонт зроблю з сусідів. Платили досить нормальні гроші, як на село. Однак, жінку та тещу це не влаштовувало:

– То ти називаєш гроші? Копійки! Он подивися, як інші чоловіки працюють у поті чола. А ти? Прийшов, голий-босий, на все готове!

І я шукав ще одну роботу. В місті працював на заводі, залишався на нічні зміни. Особисто мені вистачало тих грошей, аби заплатити за комунальні послуги, купити якісь продукти додому, одяг для жінки. Олена не старалася знайти роботу. А коли завагітніла, то сказала, що взагалі буде тільки доглядати за дитиною і все. Хоча теща не працювала та могла сама сидіти з донечкою.
Навіть думав про те, аби поїхати закордон на заробітки. Тільки Олена не пустила:

– Ага, то ти там хочеш собі життя влаштувати, а тут хто буде за хатою дивитися? Хоче, аби я сама все робила? На мене і доньку байдуже?

Теща також наставляла проти мене. Навіть не соромилася казати, що я гірший за інших сусідів.
– А ти бачила, яку машину Володька своїй жінці купив? То вона їздить, як королева. А з нього що взяти? Ой, доню, нащо ти взагалі заміж за такого вийшла?

Моє терпіння помалу закінчувалося. Я вже сам не хотів повертатися додому. Навіщо мені після важкого робочого дня чути докори та лайку? Тому часто йшов до мами в хату ночувати, або ж залишався на роботі.

Однак, коли донька Анюта пішла в 5 клас, ми розлучилися. Олена сама написала заяву на розлучення. Поки я був у місті, вона зібрала всі мої речі у валізу та віднесла до мами.

– Все, тепер ти мені ніхто! Досить, натерпілася з тобою тих злиднів.

Тоді так склалося, що мені запропонували кращу роботу в місті. Ще й до того, неподалік жила моя тітка, мами старша сестра. Тому я зібрав речі та переїхав на роботу. Доньці щотижня надсилав кошти на одяг чи продукти. Старався приїжджати додому, аби з нею побачитися. Або ж ще забирав доньку на вихідні. Ми ходили у кіно, гуляли в парку, просто весело проводили час.

Олена швидко знайшла собі нового кавалера, якогось мажора з сусіднього села. Не віталася з моєю мамою, розпускала про нас огидні плітки, не соромилася обмивати кісточки, жалітися, що я на доньку геть грошей не даю. Але саме я оплачував їй одяг, відпочинок на морі, репетиторів, танці. Добре, що деякі сусіди не вірили у казки Олени та її мами.

За 4 роки я купив собі двокімнатну квартиру, піднявся у посаді. Зараз працюю заступником директора, отримую високу зарплату. Для Анютки мені нічого не шкода. Купив їй новий телефон, ноутбук, возив у Буковель, навчив кататися на лижах. Обіцяв, що як донька закінчить 11 клас, то може переїхати жити до мене на квартиру. Тим паче, університет недалеко.

Я вже сам забув про Олену, але ніяк не міг знайти кращу жінку. Або ж просто не хотів. Чесно, не можу більше нікому довіряти.

І от тоді я знову побачив колишню жінку. Олена почала скаржитися, що новий чоловік не дає їй грошей на одяг, вона носить все старе або з секонд-хенду. Мені так стало шкода, дістав з гаманця 2 тисячі гривень. Олена почала плакати.

– Знаєш, я так шкодую про те, що наш шлюб розвалився. От якби ти дав мені другий шанс, то я би все виправила, чесно!

Я колись сам думав повернути Олену. Адже бачив, що в першу чергу страждає наша Анюта. Вона часто питала, чому ми не живемо разом, чому я окремо від мами.

Не знаю, що робити. Тому пишу сюди, аби почути пораду. Просто заради доньки я готовий повернутися у родину. Але чи дійсно можу вірити Олені надалі?