Майже 4 роки тому чоловік моєї сестри вмовив її продати хату в селі, бо хотів влаштуватися на роботу у місто і мріяв купити автомобіль. Як тільки ми не просили Світлану залишити хату, та Іван таки вмовив її. Ні я, ні наша родина тоді навіть і думки не мали про те, як вчинить далі чоловік моєї сестри

Моя рідна сестра зараз має дуже непросту ситуацію, важко їй, а що робити не знає.

Я б сама рада їй допомогти, але не можу, живемо ми з дітьми та чоловіком небагато в сусідньому селі, нічим сестрі зарадити не можу, та й навіть порадити їй не можу нічого.

Все почалося з того, що моя старша сестра Світлана вийшла заміж багато років тому.

У них з чоловіком дорослий син. Моя сестра мала свою хату, яка їй дісталася від бабусі, а я жила з батьками, тому ми домовилися, що їх хата дістанеться мені у спадок, так і сталося, коли не стало наших батьків.

Коли Світлана вийшла заміж, то пішла жити в хату до чоловіка, адже Іван на сусідній вулиці жив.

Деякий час жили вони разом, будинок сестри пустував.

А коли дізналися, що чекають сина, обоє щасливі були. Згодом Світлана стала сидіти в декреті, працював один чоловік, тому жити їм стало трішки важче, адже на одну зарплату, а в селі вони невеликі, особливо добре не проживеш.

А згодом Іван сказав моїй сестрі, що хоче гарну роботу в місті, йому знайомий добрий оклад пропонує, але одна проблема є, місто далеченько, туди їздити потрібно, а в них машини неимає.

Тоді Іван став просити мою сестру, щоб вона продала хату, а він купить собі хороший автомобіль і матиме гарну роботу.

Світлана довго вагалася, ми усією родиною просили її не продавати хату свою. Казали залиш її, хай дитині буде на майбутнє, хата тобі завжди пригодиться, та сестра не послухала нас. Вона дуже кохала свого чоловіка, і він таки вмовив її.

Іван сказав, що так вони зможуть краще жити і краще забезпечити майбутнє синові своєму, коли гарно зароблятиме чоловік.

Хату продали, купили автомобіль і Іван став працювати в місті.

Згодом у сестри з’явився синочок, вона весь час присвячувала йому, була дуже щасливою.

Чоловік Світлани, дійсно, став дуже добре заробляти і вони стали жити дуже добре, усі знайомі заздрили їм.

Моя сестра стала краще одягатися, часто з чоловіком їздила в місто відпочивати на вихідні, декілька разів вони їздили на море в Одесу і в Карпати взимку, один раз.

Три роки моя сестра добре жила у шлюбі.

А потім, як грім серед ясного неба, до неї в хату прийшла неприємність.

Чоловік іншу в місті знайшов і у нього з нею все серйозно. Сестра довго нічого не помічала, вона заклопотана своїми справами була, тому для неї це була велика несподіванка, смуток, як і для нас усіх.

Іван сказав Світлані, що хоче одружуватися, та жінка молодша за Світлану, краща і йому добре з нею разом.

А сестру мою попросив, щоб вона за тиждень з’їхала з його хати, адже він там тепер планує жити з новою дружиною.

Моя сестра залишилася без нічого, хіба якась маленька частка автомобіля залишиться їй, якщо і те чоловік не забере собі.

Сестра моя дуже засмучена, не знає, що робити, адже тепер у неї немає хати і йти немає куди.

Ми живемо з чоловіком та дітьми в батьківській хатині, я догледіла маму й тата і вона залишилася мені. Тут три кімнати, в одній ми з чоловіком живемо, а в інших – донька та син.

Світлана радиться зі мною, що їй робити, а я не знаю, що навіть порадити їй.

Мій чоловік каже, щоб вона нікого не слухала і залишалася з сином там, в хаті чоловіка.

Але хіба то життя? Хіба вона матиме там спокій, коли іван з іншою вже?

Фото ілюстративне.