Мамо, не виправдовуйся, ти мене залишила! – ось так вона мені говорить
З чоловіком я розлучилася, коли дочці було 8 років. Мені було дуже важко самостійно виховувати дитину, адже допомоги від чоловіка я не мала. Зарплати у мене великої не було, і я вирішила поїхати до Іспаніїї на заробітки. Дочку я залишила на свою маму.
Я не могла собі таке подумати, але зараз дочка тримає обіду на мене, що я її залишила. Але вона залишилася з бабусею, як так можна говорити? Пів року тому моєї мами не стало, я приїхала додому та вирішила побути трохи з донькою, а тепер думаю залишитися. Оксанка дуже любила бабусю і згадує про неї з посмішкою, а от мене називає поганою мамою. Бо якби я її дійсно любила, то б не покинула. Ох, скільки у неї на мене образ… Але жити треба було за щось.
Я завжди давала їй все, оплачувала інститут, а згодом і купила однокімнатну квартиру в хорошому районі. Там вона вже і роботу знайшла, але подяки я від неї не дочекалася.
Щоб я не робила, але мені не получається достукатись до Оксанки.
– Мамо, не виправдовуйся, ти мене залишила! – ось так вона мені говорить
– Рідна, ну я тебе з бабусею залишила, дзвонила до тебе кожного дня. Я любила і люблю тебе, і працювала, щоб ти зараз ні в чому собі не відмовляла.
Я собі в усьому відмовляла, поки працювала в Іспанії, всі кошти передавала рідним. А зараз дочка говорить, ніби мені там було добре без неї. Але я ж мені було також важко, я сумувала за нею та рідною домівкою.
Зараз Оксана має свою власну квартиру і поводиться так, ніби купівля квартири — це мій прямий обов’язок. Зараз я роблю ремонт у будинку матері й залишуся там, а з донькою не знаю, як налагодити стосунки …
