-Марійко, нагадую тобі, ти не поїхала у Францію женихів собі шукати, а захистити дитину та й себе. Чоловік твій пішов служити. Повертайся порядною та вірною жінкою. Чуєш?
Просто так ніколи не буває. Завжди є щось, що дасть питання для чого або чому вийшла така ситуація.
У Марії, моєї рідної сестри вийшла така доля, що чоловік пішов нас захищати. Вона з дитиною виїхала у Францію.
Не пройшло і року, як телефонує мені Марія і каже:
-Знаєш, Оленка, а я вже тут адаптувалася. Мені навіть подобається тут жити. Уже на роботу пішла і залицяльнікив маю. Франческо так зі мною щебече. Навмисно так приходить на роботу до мене, щоб пощебетати зі мною.
-Як? відповідаю я, а чоловік твій? Ти що йому невірна хочеш бути, він же пішов захищати наші землі. Трошки перечекаєш наш стан і коли все закінчиться повертайся. Дай Бог і чоловіка Боженька вбереже.
Марія знітилася, і мовчить у телефон, недумала, що я так скажу. Ну а що мені казати, хіба то неправда.
За рік часу, думала буде розповідати як вона сумує, хоче всього доброго у сімʼї, а тут таке, уже думає про інших чоловіків.
Та ще й каже мені:
-Оленко, ти ж дивися не балаболь там своїм те, що я розповідаю, бо я хотіла поділитися з тобою своїми змінами у житті.
-Марійко, нагадую тобі, ти не поїхала у Францію женихів собі шукати, а захистити дитину та й себе. Повертайся порядною та вірною жінкою. Чуєш.
У різних клопотах минула наша осінь.
А що б ви сказали на це?
Автор: Орися Весела. Передрук заборонений.
