Марія зрозуміла, що плітки не повинні руйнувати їх сімейну ідилію.

Марії пощастило в житті. Вона вийшла заміж за чоловіка, якого щиро кохала. Разом з Ростиславом вони виховували двоє донечк. Ніколи не було причини на те, щоб нарікати та жалітися на життя.

Сьогодні Марія поцілувала на прощання чоловіка, зачинила двері і стала теж збиратися на роботу. Вийшла з хати та й пішла собі звичайною стежинкою до сільської ради, де вона працювала секретарем.

Біля будівлі вже зібралося кілька працівників.

— Всім гарного дня! — сказала жінка колегам. Ті помахали їй рукою, але Марії здалося, що вони на неї якось кого дивляться.

— І тобі не хворіти! — крикнула прибиральниця Клава — любила страшно розпускати різноманітні плітки, серйозно її ніхто не сприймав.

— Оце, Марійко, я хочу з тобою поговорити, але не знаю, як правильно все пояснити.

— Та кажіть як є, Клавдіє. У мене немає часу!

— Марійко, вчора твій Ростик протягом цілого дня катав вашу куму Надю на машині. А потім підвіз її додому і просидів там аж до самісінького вечора. Я все бачила на власні очі.

Марія аж побіліла від почутого. Вона прекрасно знала свою куму. Ще давно вона розійшлася зі своїм чоловіком та лишилася на руках з двома дітьми. Але не довго вона сумувала, чоловіків вміла манити як магніт. Невже тепер і Ростик щось має з нею? Можливо це Клава вигадала таку нісенітницю? Але десь в Марії притаїлася підозра до свого чоловіка…

Марія сказала Клавдії. щоб та не думала про дурниці і випровадила її з кабінету. А сама, одразу взялася до роботи, щоб не думати про погане.

Ростик прийшов з роботи досить пізно. Марія зустріла чоловіка зі злим поглядом, але він цього не помітив.

— Привіт, моя радість! — поцілував дружину в щоку. — Сьогодні у мене дуже важкий день. Я навіть не мав часу сьогодні пообідати. Чи є у нас щось смачне на вечерю? Але йду спершу прийму душ…

Ростик пішов у спальню, а Марія не витримавши, крикнула чоловікові вслід:

— А чому в Наді не поїв? Що, нічого не приготувала вона?

Ростик повернувся на кухню і незрозумілим поглядом поглянув на свою дружину.

— Ти про що взагалі зараз говориш?

— Нічого такого…Просто люди почали говорити між собою, що ти щось маєш з нашою кумою, катаєш її на машині цілий день, а потім сидиш в неї до самісінької ночі. Поясниш мені це?

— А що я повинен тобі зараз пояснити? Те, що Надя попросила завезти свого сина Тараса в районну лікарню? Вибач, я не знав, що маю тепер виправдовуватися за такі речі перед тобою. Просто допоміг людям і все.

В його очах було прикре здивування, що Марія повірила таким нісенітницям. Жінка здригнулася та підбігла до чоловіка.

— Пробач, це я у всьому винна — слізно схлипнула тихо. — Я не знаю, чому я взяла це так близько до серця…

Ростик обійняв свою кохану.

— Давай тільки без сліз, немає причин плакати…Я так зрозумів, що сьогодні вечері не буде?

— А ти коли-небудь залишався без вечері? Сьогодні в нас борщик та ароматні булочки з часником.

Вже за декілька хвилин, за столом лунав сміх. Донечки щось весело розказували, а Ростик підморгував Марії. А потім сказав:

— У світі не знайдеться жінки, яка може конкурувати з вашою мамою. Вона в нас найкраща!

Усі голосно розсміялися. Вдома знову панував затишок та спокій. Марія зрозуміла, що плітки не повинні руйнувати їх сімейну ідилію.

Джерело