Мені 57 років і нещодавно я вuйшла заміж. Думала, що будемо разом старітu, відпочuваючи і розважаючись. Уже планувала спільні поїздки і подорожі. Мріяла, як це буде романтично і красиво. Але в підсумку все виявилося зовсім по-іншому

Мій обранець був моїм ровесником. Після весілля я переїхала жити до чоловіка, а свою квартиру здала в оренду. Мені доводилося всю роботу по дому виконувати самій, чоловік не допомагав ні в чому. Але при цьому вимагав, щоб в будинку була чистота і порядок. Був дуже вибагливий у їжі, йому нічого не подобалося з того, що я готую. Через якийсь час мене стало напружувати моє заміжжя.

Останньою краплею стала поява в нашому будинку маленького онука чоловіка. Батьки віддали його на піклування дідусеві, а самі поїхали відпочивати. Всі турботи по догляду за дитиною лягли на мої плечі, так як чоловік не особливо проявляв родинних почуттів по відношенню до свого онука.

Мені самій доводилося гуляти з хлопчиком, вчити з ним уроки, годувати його і розважати. Я не готова була до такого повороту подій. У мене немає своїх дітей. І вся ця суєта мене дуже напружує. Моє життя після заміжжя стала тільки гірше, ніж до нього.

У мене зовсім немає часу на себе, і я все частіше стала замислюватися про розлучення. Дорогі жінки, якщо ви мрієте вийти заміж в такому віці, як я, подумайте гарненько. Воно вам треба?