Мені треба було здогадатися, що чоловік давно думав про розлучення. Якось він запитав, що я буду робити, якщо він мене розлюбить і ми розлучимося, а я сказала, що мені дуже шкода, що так все складається. Це була коротка розмова і я навіть не надала їй жодного значення. А через кілька тижнів чоловік сказав мені, що у нього давно є інша жінка і вона чекає дитину

Після 10 років шлюбу завтра ми йдемо подавати заяву на розлучення. Я не можу повірити, що те, що мені здавалося таким міцним і надійним, може розвалитися в один момент.

Це не спонтанне рішення з його боку, мені треба було здогадатися, що він давно думав про розлучення, бо дізнавався тонкощі. Якось він запитав, ніби жартома, що я буду робити, якщо він мене розлюбить і ми розлучимося, а я сказала, що мені дуже шкода, що так все складається. І все. Це була коротка розмова і я навіть не надала їй жодного значення.

А через кілька тижнів чоловік сказав мені, що у нього давно є інша жінка і він іде до неї. Зізнався, що вона чекає дитину. Я просто не могла повірити у те, що чула.

Мій чоловік вже кілька років працював за кордоном, їздив в Польщу на заробітки. Працював там кілька місяців, потім повертався додому у відпустку. Так ми і жили, було трохи незручно, але це дозволило нам значно підняти наше матеріальне становище. Ми зробили ремонт в квартирі, купили автомобіль, мріяли про власний будинок і вже навіть почали його будівництво. У моєї мами була хороша ділянка за містом, вона нам її віддала.

І тут чоловік повідомляє, що у нього інша. З нею він познайомився на заробітках. Жінка молодша за нього на 7 років, розлучена, але дітей в першому шлюбі не було. А тепер вона чекає дитину від мого чоловіка і він готовий офіційно одружитися з нею. Я просила чоловіка почекати, не приймати таких важливих рішень спонтанно, але він сказав, що чекати ніколи, адже дитина скоро народиться.

Він знає, що мені не легко і дуже образливо, але все одно йде. Я не розумію, як далі жити. Квартира, в якій ми живемо, моя. Тому чоловік на неї не претендує. Ділянка, на якій ми почали зводити будинок, належить моїй мамі, але чоловік там за свої гроші збудував вже перший поверх. Каже, що залишає це мені і нашому сину.

А що мені з того, якщо я сама ніколи не закінчу це будівництво. Відколи народився син, я не працюю. Всі гроші додому приносив чоловік. То ж що мені робити, я не знаю. Чоловік запевняє мене, що буде платити аліменти, але я не впевнена, чи вистачить нам з сином їх.

Я не розумію, як мені далі жити, адже за чоловіком я була, як за кам’яною стіною. А тепер я втратила все. Як прийняти, що ця людина більше не моя, що я не повинна його ревнувати, я не повинна злитися, що він мене більше не любить? Я намагаюся прийняти все це, але не можу.