Мій чоловік – велика дитина. Живе за принципом “побачив – захотів – купив – викинув”.

Він постійно бажає купити собі щось дуже дороге і гарне / потужне / неймовірне. Так було з фотоапаратом, купленим за 60 000 гривень в кредит. Так він купив ігровий ноутбук, яким навіть не користується.

Смартфони змінює раз на пів року. Старі нікуди не діває. Та й діти їх нікуди не зможе, оскільки звертається з технікою погано. Всі його телефони виглядають так, наче їм вже 160 років, а не 6 місяців – всі подряпані, з тріщинами. Не цінує речі нітрохи.

Ще у нас є прес для віджиму олії. Чоловік два рази погрався – і забув. А прес дорогий. Також він купив алкотестер, іонізатор повітря, шредер, ламінатор, відеокамеру, переносний холодильник, три квадрокоптери.

Втомилася лаятися з ним через все це, втомилася грати роль злої матері, втомилася від постійних кредитів.