Мій колишній чоловік прийшов до мене гроші зичити, як почув, що я з Італії приїхала, і йшлося про немалу суму. Я спочатку думала йому відмовити, після всього, що він зробив, але потім вирішила, що допоможу йому. Наша рідна донька мене не зрозуміла, сказала, що так не робиться

Іван був моїм першим і великим коханням. Можна сказати, що мені зараз ось уже скоро 55, а я крім нього більше так нікого і не любила.

Ми були родом з одного села, закохалися одне в одного, і весілля відгуляли. Перші кілька років я була дуже щасливою, донечка у нас народилася, а потім чоловіка наче підмінили. Він став пізно приходити з роботи, був непривітним, і я не могла зрозуміти, що відбувається.

А потім Іван все пояснив – він сам сказав, що у нього є інша жінка, і він іде з сім’ї до неї.

Так погано, як тоді, мені ще ніколи не було. Чоловік розлучився зі мною і пішов, а ми з донечкою, якій на той час було всього 12 років, залишилися одні.

Щоправда, Іван справно платив аліменти, і коли я просила, допомагав. Але повертатися до нас він не збирався, бо був щасливим в новій родині.

А я так собі нікого і не знайшла. Хоча до мене і сваталися чоловіки, я всім відмовляла, бо не могла розлюбити свого Івана. Ось така у мене сильна любов була.

Коли донька закінчила школу і стала студенткою, я вирішила їхати за кордон, щоб заробити собі на старість, а доньці на житло.

В Італії я стала добре заробляти, і все задумане поступово ставало реальністю. Доньці я квартиру купила, вона заміж вийшла і відразу пішла жити в своє житло. Потім грошима їй щомісяця допомагала, так що їй навіть працювати не довелося – я її повністю забезпечувала.

Про Івана я теж на якийсь час забула, зовсім не цікавилася його життям, навіть італійця собі знайшла. Джованні заміж мене кличе, але я поки-що з ним просто живу, а там побачим.

В цьому році я приїхала додому з кругленькою сумою грошей, донька хотіла купити собі машину, навіть вже вибрала яку. Мені залишилося лише приїхати і все оплатити.

Але в перший день до мене неочікувано прийшов Іван. Його я аж ніяк не збиралася побачити.

Прийшов він не просто так, а гроші хотів позити. Йшлося про велику суму – 5 тисяч євро.

Я спочатку думала йому відмовити, після всього, що він зробив, але потім вирішила, що допоможу йому.

Іван зізнався, що гроші потрібні йому на лікування. Я як це почула, так зразу дала гроші, ну не могла я інакше зробити.

Наша рідна донька мене не зрозуміла, сказала, що так не робиться, адже батька вона все життя зрадником вважала, а на гроші, які я йому дала, вона дуже розраховувала.

Донька образилася. А я не знаю, як їй пояснити, що я рятую людину, яку любила все життя, не зважаючи ні на що… Так теж буває. Але вона вважає, що я зробила неправильно.