Мій син працює цілими днями щоб забезпечити тебе і вашу дитину. А їсти по вечорам ходить до мене, бо дуже голодний.
Декілька років тому я вийшла заміж. Все по любові, мені тоді було двадцять років, а моєму чоловіку двадцять шість. Він тоді тільки закінчив університет і його батьки допомогли влаштуватись на роботу у крупну фірму на непогану посаду. Потім його батьки дали нам грошей на перший внесок по кредиту, щоб ми придбали власне житло.
А я навчалась у педагогічному університеті та жила у гуртожитку, бо сама я з села, де залишились мама з сестрою. Грошей не вистачало завжди, тому я підробляла тим, що писала курсові роботи іншим студентам. Потім ще й допомагала родині і якісь кошти висилала їм. А батько покинув нас коли сестра була ще зовсім маленька.
З майбутнім чоловіком ми познайомились через соціальні мережі. Все як у всіх, він гарно залицявся, потім почали зустрічатись і згодом він запропонував жити разом. Я дізналась що вагітна коли вже була на другому місяці. Звісно ж ми одружились, пишного весілля ми не могли собі дозволити. Та що казати, навіть те скромне свято нам оплачували батьки чоловіка.
І якось я вирішила подивитись на все очима свекрухи. Раніше я навіть не думала, що моє становище настільки погане.
Майже відразу я почала називати свекруху мамою, бо вона настільки сильно оточила мене турботою і любов’ю. Вона купувала мені одяг, взуття. Коли я була ще вагітна, вона постійно бігала за мною, приносила багато смачненького і виконувала всі мої бажання. Потім народилась донька.
Нещодавно моїй доньці Олі виповнилося 3 роки. Мені дуже хотілось влаштувати пишне свято, що я згодом і зробила. Замовила у інтернеті багато декорацій, величезний торт з її фотографією та ще й фотографа. Запросила всіх родичів та друзів сім’ї і сама накрила такий великий стіл. Ну взагалі витратила купу грошей на це святкування.
Як тільки прийшла свекруха, я побачила по її виразу обличчя, що у неї немає настрою. Протягом всього святкування вона намагалась цього не показувати, але все ж таки вигляд її видавав. Коли вона відійшла на кухню, я пішла за нею. Запитала що ж сталося, але відповідь мене просто шокувала. Такого я не очікувала почути від неї.
Мій син працює цілими днями щоб забезпечити тебе і вашу дитину. А ти влаштовуєш такі розкішні свята на його гроші. Так ще й до цього він вже тиждень носить одну й ту саму сорочку, яка до речі дуже пом’ята. А їсти по вечорам ходить до мене, бо дуже голодний. Не знаю чим ти так зайнята, що навіть чоловіка власного не помічаєш, а можеш тільки витрачати його гроші при тому, що ти взагалі безприданниця і повинна хоч якось бути вдячна, що ми тебе прийняли у родину.
Через якийсь час свекруха дуже сильно вибачалась. А я тоді дуже образилась, але згодом, коли подумала у якому я становищі, то зрозуміла, що вона має рацію. Живу я зараз у квартирі чоловіка, бо він сплачував кредит. Працює тільки він. А я навіть не змогла закінчити університет. Я ще довго згадувала ці слова, проплакала декілька ночей. А потім почала шукати собі роботу та віднесла свої документи в університет, щоб мене відновили у навчанні. Після цієї розмови я багато чого зрозуміла для себе, але мамою зараз вже не називаю.
