Мудра притча про те, чому люди з відкритою душею частіше отримують yдари долі, ніж ті, хто «йде по головах» заради досягнення своїх цілей

Незважаючи на те, що багато людей в наш час дуже закриті і йдуть по головах заради досягнення своїх цілей, залишилися і добрі pанимі люди, яким важко виживати в цьому жорстокому світі.

Вони намагаються ставитися до людей з відкритою душею, щиро співпереживати. Однак у відповідь вони отримують yдари долі один за іншим, їм набагато важче жити. Чому ж так несправедливо? Джерело

Одного разу до одного сивого мудрого старця прийшла вся в сльозах молода, красива дівчина. Що мені робити? – крізь сльози скаржилася вона. – Я завжди намагаюся по-доброму обходитися з людьми, нікого не ображати, намагаюся всім допомогти, чим можу.

І хоч я з усіма привітна і ласкава, але часто замість подяки і поваги приймаю від людей образи і гіркі глузування. А то і відверто ворогують зі мною. Я не винна ні в чому, і це так несправедливо і образливо до сліз. Порадьте, що мені робити.

Мудрець подивився на красуню і з посмішкою сказав:

Рoздягнися дoгoла і пройдися по місту в такому вигляді.

Та ви з глузду з’їхали! – обурилася красуня.

В такому вигляді всякий збeзчeстить мене і ще бозна що створить зі мною. Тоді мудрець відкрив двері і поставив на стіл дзеркало.

Ось бачиш, – відповів він, – з’явитися на людях, огoливши своє тiло ти боїшся. Так чому ж тоді ходиш по світу з огoленою душею? Вона у тебе розкрита, як ці двері. І тому всі кому не лінь без дозволу ВХОДЯТЬ в твоє життя.

І якщо бачать в чеснотах твоїх, як в дзеркалі – відображення неподобства своїх вад, то намагаються обмовити, принизити і образити тебе. Не у кожного є мужність визнати, що хтось краще за нього. Аби не допустити змінюватися, порочна людина завжди воpогує з праведником.

Так що ж мені робити? – Запитала дівчина. – Підемо, я покажу тобі свій сад, – запропонував старець. Водячи дівчину по саду мудрець сказав:

Багато років я поливаю ці прекрасні квіти і доглядаю за ними. Але я жодного разу не помічав, як розпускається бутон квітки, хоча потім я і насолоджуюся красою і ароматом кожного з них …

Так і ти будь – подібна квітці: розкривай своє серце перед людьми не поспішаючи, непомітно.

Дивись, хто хороша людина і гідний бути другом тобі і творить тобі добро – тому і відкривай свою душу, а ті хто обриває пелюстки і топче ногами …

Ті, яких ти бачиш, що вони грубі, непорядні і невдячні – від тих йди, і нічим їм не допомагай.

Не кожну людину впускай в своє життя. Грубих людей потрібно тримати за зачиненими від них дверима своєї душі …

Бережіть свою душу і діліться цією неоціненною мудрістю з близькими!