Ми почали ремонт у своїй квартирі, тому були змушені пожити місяць у свекрухи. Це стало для нас найважчим часом.
Наша квартира вже добряче занепала, в ній не було ремонту років 15. Ми з чоловіком і нашою 10-річною донькою Ганною вирішили, що настав час щось міняти. Переконати чоловіка тимчасово переїхати в простору троячку його матері Олени Єгорівни було нелегко, але необхідно, тому що жити під час ремонту в нашій маленькій двійці було неможливо.
Я із сумнівом поставилася до того, що Олена Єгорівна райдужно прийме нас у себе, незважаючи на її фінансову стабільність та незалежний спосіб життя.
Тим не менш, ми зібрали деякі речі, залишили на зберігання інші та переїхали, поки її не було вдома. Повернувшись, вона з подивом і деяким невдоволенням виявила нас у себе, але знехотя змирилася з нашою присутністю. Життя у свекрухи було непросте. У неї були свої порядки, відмінні від наших, що призводило до роздільного харчування та розмов про її минуле та дієтичні уподобання.
Вона навіть пропонувала нам запозичити її звички в їжі, що включають дорогі інгредієнти, і вимагала, щоб ми брали на себе витрати на продукти. Незважаючи на спроби мого чоловіка догодити їй, запропонувавши купити новий телевізор, напруженість залишалася.
У результаті він став ночувати на балконі і все активніше задовольняти потреби матері, навіть погодився сплачувати за комунальні рахунки. Ми ледве протрималися місяць, перш ніж вирішили, що настав час повертатися до нашого нещодавно відремонтованого будинку.
Але в результаті я повернулася лише з дочкою, а чоловік залишився, щоб допомагати матері й надалі. Опинившись у своєму власному просторі, ми поступово повернулися до нормального життя, залишивши чоловіка піклуватися про переваги та порядок дня його матері. Та тимчасова угода була необхідною компромісом, але повернення у власний будинок принесло полегшення.
