Ми з чоловіком купили двом своїм синам по однокімнатній квартирі. Так склалося, що дві квартири були в одному будинку, одному під’їзді і навіть на одному поверсі. Спочатку сини і невістки дружили між собою, але потім все змінилося. Тепер старший син живе у мене, а молодший забрав собі обидві квартири

Ми чоловіком завжди заробляли непогані гроші, але жили дуже скромно і економно. Кожну копієчку відкладали заради майбутнього своїх синів. Самі ж ми жили в звичайній квартирі без дорогих ремонтів і іншого шику. Я завжди вважала, що спочатку треба дітям, а потім собі.

Все життя відмовляти собі у всьому не так то і просто, але ми з чоловіком змогли, бо хотіли кращої долі для своїх дітей. І ось за двадцять з гаком років нам вдалося назбирати і купити синам по однокімнатній квартирі в непоганому районі. Так склалося, що на момент покупки вибору практично не залишалося і ми купили дві квартири в одному будинку, одному під’їзді і навіть на одному поверсі.

Коли сини одружилися, то вони абсолютно не хвилювалися про те, де вони будуть жити. Свої гроші не відкладали і жили на широку ногу. Дружини двох братів швидко знайшли спільну мову і навіть стали подружками. Перший час так жити пліч-о-пліч було весело і цікаво. Завжди є до кого звернутися і попросити допомоги в чужому місті.

Але через роки дружба невісток кудись зникла, а брати поступово почали віддалялися один від одного. Ситуація загострилася коли у старшого сина з’явилася дитина. Молода пара швидко збагнула, що у них за стіною живуть «безкоштовні няньки». І дуже часто користувалися добром і чуйністю молодшого сина і його дружини, у яких ще не було дітей.

Одного разу молодший син не витримав і сказав з цього приводу все, що він думає: – Це ваша дитина, знайдіть час на неї. У нас і без вас клопоту вистачає!

З цього моменту між сім’ями пішов повний розлад. У молодшого сина з дружиною дітей не було і вони дуже переживали з цього приводу. А ось старший син вів розгульний спосіб життя і заради цього готовий був прилаштувати свою дитину будь-кому. Між моїми дітьми наростало нерозуміння і величезне невдоволення. З’явилися закиди на адресу один одного.

Виявляється, старший син прогулював всі свої гроші і постійно просив у борг у молодшого. Все скотилося до того, що грошей навіть на елементарні потреби для дитини стало не вистачати.

– Я працювати на дві сім’ї не збираюся, більше до мене з таких питань не звертайтеся, подбай про свою сім’ю сам, – сказав Олег старшому брату.

Незабаром справа дійшла до того, що мій старший син,Андрій, почав регулярно вживати оковиту. Олегу навіть соромно було за брата. Його дружина допомагала йому як могла, але на жаль нічого не ходило.

Їй нічого не залишалося як зібрати свої речі і з’їхати з дитиною з квартири. Оскільки квартира була оформлена на мене, невістка розуміла, що навіть її вкладень на ремонт ніхто не відшкодує. У мене не було таких грошей, а Андрій,, крім чарки, нічого не бачив. Він навіть роботу втратив.

Невістка зрозуміла, що іншого вибору у неї немає, жити з пропащим людиною вона відмовилася і поїхала з дитиною до своєї мами, кудись в село, звідки вона родом. З від’їздом невістки і дитини ситуація погіршилася, Андрій почав ще більше прикладатися до оковитої, з’явилися великі борги за квартиру.

Незабаром він не зміг сам себе утримувати і приїхав до нас. Нам було дуже гірко дивитися на свого сина, але не прийняти рідну дитину ми не могли. Цим моментом скористався молодший син з невісткою, він почав просити мене, щоб я віддала йому квартиру старшого брата і врешті-решт об’єднав дві квартири в одну.

У мене просто не було іншого вибору, за цю квартиру треба було сплатити величезний борг. Олег оплатив всі рахунки, зробив хороший сучасний ремонт і тепер вони з дружиною живуть в просторій квартирі. А ми, пенсіонери, змушені утримувати Андрія і погашати його борги перед дитиною. Він і далі не працює, тому ми з чоловіком щомісяця з пенсії відправляємо онукові гроші.

Ось так, ми хотіли для своїх дітей кращого, а отримали таке. Щоразу, коли я дивлюся на свого старшого сина, як він котиться у прірву і сам руйнує своє життя, звинувачую себе. Що я зробила не так?