На дорогу перед чоловіком вискочив вовк. Ось тільки замість того, щоб атакувати або тікати, вовк, здавалося, чекав чогось від лікаря

У свідомості людини міцно затвердилася думка, що в критичних ситуаціях тільки люди здатні захистити братів наших менших. Якщо ми говоримо про зворотну ситуацію, то на думку спадають лише історії про героїчних службових собак і десь почуті краєм вуха байки про те, що домашні тварини можуть відчути біду, яка наближається. Однак навіть дикі тварини здатні надати допомогу людині, що потрапила в серйозну халепу, тим самим підтверджуючи, що навіть звірам властиве почуття подяки.

Герой цієї історії — літній лікар. На заслуженій пенсії, здійснюючи денний променад по лісі, він раптово наткнувся на зовсім молодого вовка. Чоловікові відразу ж впала в очі дивна поведінка тварини. Змарнілий і знесилений звір навіть не намагався втекти від чоловіка. Ніяких ознак того, що вовчиця знаходиться поблизу, теж не було. Виявилося, що передня лапа нещасного малюка потрапила в старий і іржавий капкан, який залишився з того часу, як в лісі ще полювали.

Пенсіонер вирішив забрати вовченя додому. Тварина була так знесилена, що навіть не чинила опір. Було незрозуміло, скільки часу він перебував у капкані. Чоловікові вдалося зняти металеву пастку і навіть накласти подобу шини на зламану лапу. Для остаточного одужання і повернення назад в ліс звірові потрібно багато часу. Протягом місяця вовченя, назване Сірим, перебувало у лікаря на ділянці.

Дикі звички у малюка були явно виражені, але до свого рятівника він мало-помалу починав звикати. І навіть спокійно ставився до частих візитів його маленького онука, який живе неподалік. Одного разу тварина зникла. Тваринні інстинкти взяли гору, і вовк втік в ліс. Його рятівник знав, що рано чи пізно це все ж станеться, тому швидко звикся з відсутністю свого дикого друга. Чоловік думав, що вже більше ніколи не побачить його. Але одного разу сталося страшне.

Онук, який гостював у дідуся, відправився на коротку прогулянку на узліссі і кудись пропав. Починало темніти. Хлопчик не повертався. Тому чоловік відразу ж вирішив відправитися на пошуки. Він обійшов усі знайомі стежки, але не виявив жодного сліду дитини. Вже практично зневірившись, він раптом почув, як до нього хтось швидко наближається. Через мить вже стало зрозуміло, що це не дитина. Звук нагадував тупіт тварини, а не людини.

І дійсно, на дорогу перед чоловіком вискочив вовк. Ось тільки замість того, щоб атакувати або тікати, вовк, здавалося, чекав чогось від лікаря. Не дочекавшись потрібної реакції, він повільно розвернувся і побрів в ліс, кульгаючи на передню лапу. Тоді-то пенсіонер і впізнав те саме вовченя. Повагавшись кілька митей, він пішов за вовком, який все так само повільно йшов в певному напрямку, періодично озираючись на чоловіка позаду. Вони йшли недовго. Раптово пролунав гучний хрускіт, і з заростей до дідуся вибіг онук — дуже переляканий і водночас радісний від того, що його знайшли. Вовк встиг зникнути до того моменту, як старий з хлопчиком нарешті захотіли віддячити своєму рятівникові.

Ця історія доводить, що хоч дика тварина і не може бути домашньою і поводитися, як звичайна собака, вона здатна запам’ятати зроблене добро і віддячити своєму рятівникові.

Вам знайомі випадки, коли тварини допомагали людям у певних ситуаціях