На моє весілля батько не приїхав, була лише мама. Коли свято скінчилося, вона підійшла і вручила конверт від батька, в ньому було 5 тисяч гривень. Мама відразу поспішила додому, нічого не пояснюючи. А через 2 тижні до мене зателефонував батько, запитав чи сподобався мені його подарунок. Після його розповіді я сумна поїхала до мами додому, ніколи від неї не чекала зради
Мої мама й тато познайомилися ще під час навчання в університеті. Батько довго бігав за моєю матір’ю, і все-таки сподобався їй. Згодом мій батько влаштувався на роботу, і вони стали орендувати квартиру. Через кілька років мама дізналася, що чекає дитину. Після цього батько став частіше затримуватися на роботі, щоб забезпечити всім необхідним нашу сім’ю.
Однак грошей все одно не завжди вистачало, інколи бували часи, що їм навіть на продуктах приходилося економити, купували лише молоко та крупи. Це відверто дратувало мою маму, тому вона постійно влаштовувала суперечки батькові з будь-якого приводу. Це призвело до не дуже добрих наслідків. Через кілька років моя мати знайшла собі багатшого чоловіка, а потім подала на розлучення з батьком. Я була ще маленька, але бачила, як тато просив маму дати йому другий шанс все виправити і не руйнувати нашу, не таку вже й погану, сім’ю. Але мама на той час була непохитна. А вже незабаром, через три місяці, я з мамою переїхала в будинок її майбутнього чоловіка.
Після цього мій тато, як мені родичі потім розповідали, дуже сумував за нами, а потім вирішив переїхати в інше місто і почати життя з чистого аркуша. Він регулярно сплачував аліменти, але мама забороняла йому спілкуватися та бачитися зі мною.
Після закінчення школи, я до речі дуже добре вчилася, вступила до хорошого інституту та переїхала вчитися в інше місто, далеко від дому. Через декілька років у мене познайомилася з хорошим хлопцем. Відразу після отримання дипломів мій коханий зробив мені пропозицію стати його дружиною, і я відразу щасливо погодилася.
Я до цих пір пам’ятаю ту радість, яку щиро відчувала в цей день. Ми вирішили, що запросимо на наше весілля виключно наших близьких друзів і батьків. Варто відзначити, що мама на той час була одна, оскільки її вже давно залишив її колишній чоловік. На жаль, мій батько не зміг бути присутнім на нашому весіллі. Мама сказала, що у нього з’явилися невідкладні справи на роботі, тому він не зміг приїхати. Однак потім вона вручила мені конверт з грошима. Сказала, що це подарунок на наше весілля від мого рідного батька. У конверті було 5 тисяч гривень. Я була дуже вдячна своєму татові, але за всіма цими весільними клопотами не могла відразу йому зателефонувати.
А вже через два тижні після весілля до мене зателефонував мій батько. Виявилося, що весь цей час він лежав у лікарні, тому не приїхав мене привітати. Ближче до кінця розмови він запитав, чи сподобався мені його подарунок? Я сказала, що дуже йому вдячна, ми якраз холодильник новий будемо купувати, ще трішки докладемо до батькових грошей. Він тільки посміявся і додав, що не очікував від своєї скромної дочки таких запитів, він думав, що я пожартувала. Потім, коли перестав сміятися додав, що чекає тепер від нас запрошення на новосілля, яке він точно не пропустить.
З’ясувалося, що за два місяці до нашого з чоловіком весілля до мого батька приїжджала мати. Вона запропонувала йому зробити нам на весілля на весілля шикарний подарунок і подарувати нам квартиру, вона знала, що мій тато зараз хороший бізнесмен і дуже добре заробляє. Батько погодився і виділив дуже велику суму на купівлю нової квартири для мене. Після цього віддав гроші мамі, щоб вона вибрала відповідну квартиру для мене і оформила всі необхідні документи. Вона взяла гроші у батька і поїхала.
Після цієї розмови з батьком ми обоє були дуже вражені вчинком моєї матері, а я відразу ж поїхала до неї додому. Просто хотіла подивитися в її очі. Вона навіть не стала заперечувати, що привласнила собі мої гроші. Сказала, що квартиру вона купила і оформила на себе. Планує її здавати за гроші, а ми з чоловіком і так молоді, тому самі заробимо собі на власну квартиру. Ніколи не думала, що рідна мати здатна на таку зраду.
Спілкуватися ми з нею усі перестали, навіть рідня тепер її знати не хоче. Але кажуть люди, що їй байдуже, вона ходить завжди щаслива та усміхнена.
