“Нам треба розлучитися, я тебе більше не кохаю” – таке смс отримав від жінки, коли вона пішла в магазин. І це після 15 років шлюбу!

Я з Олесею прожив 15 років у шлюбі. Мені здавалося, що у нас все добре, що ми щасливі та маємо гарну родину. Однак, то тільки мені так здавалося..

Тиждень тому жінка пішла в магазин. Мовляв, просто щось треба купити до свят. Взяла сумку, одягнула пальто. А через годину отримую смс “Нам треба розлучитися, я тебе більше не кохаю”. 

У нас троє дітей – два старші сини та молодша донечка. Не живемо у злиднях, маємо власну хату у Винниках, город, садочок. Родину я сам забезпечував, а Олеся доглядала за господарством та дітками. Я працював у Німеччині водієм, мені дуже багато платили. Грошей вистачало і на одяг, і на продукти, і кудись поїхати відпочити. Та я навіть два роки тому Олесі купив машину, бо вона хотіла! Ну не нову, а вживану, але 2015 року, в нормальному стані. Вона возила дітей до школи, сама кудись їхала до міста, до своїх батьків у село.

І цю хату я також збудував власноруч. Мені допомогли батько та старший брат. Ми збудували разом два поверхи, зробили дуже гарний ремонт. Олеся хотіла панорамні вікна та камін, на дворі поставити якусь альтанку. І все майстрував, як вона казала. Меблі до будинку привозив з Польщі та Німеччини, дорогу техніку поставив на кухню. Один холодильник тільки коштував 50 тисяч гривень.

От я постійно піклувався про рідних. Ну бо хто, як не я? Гроші зароблю, перекину на картку Олесі. Вона щось купить їсти, дітям одяг, синам заплатить за спортивні секції. До війни, ми їздили закордон на відпочинок. Єгипет, Туреччина, Болгарія. А взимку їздили у гори, каталися на лижах, жили у готелях чи орендували будиночки. Ви ж розумієте, що такі відпочинки – то не дешеве задоволення. Але мені не було шкода нічого для рідних.

Для синів купив дорогі ноутбуки, донька та жінка мали брендовий одяг та косметику. Тільки з початком війни я повернувся додому. Тут, як ви розумієте, такої роботи нема. Я перебиваюся тимчасовими підробітками. Вантажник, охоронець, водій таксі. Поки вистачає, але ми вже не можемо жити на широку ногу, як раніше. Та і ніхто мене закордон не випустить, то ж така ситуація в країні!

І після мого приїзду поведінка жінки дуже змінилася. Я вже не міг дати їй гроші на нову сумочку, косметику чи телефон. З дітками ми цю зиму нікуди не їхали, канікули провели у селі моїх батьків. Олеся постійно ходила невдоволена і сердита.

Здається, що якраз відсутність грошей і підштовхнула жінку на розлучення. Ввечері Олеся повернулася, ми сіли до столу:

– Я тебе більше не люблю. Ну не люблю, і все! Тому хочу розлучитися. Дітей та будинок я залишаю тобі. Ти батько та повинен про них турбуватися.

Чесно, я був шокований такими словами. А жінка зібрала валізу та поїхала геть. Зараз вона живе у своїх батьків. Дітям я сказав, що нам з мамою треба певний час пожити окремо.

Я просто не знаю, що робити далі. Наче нашої родини взагалі не існувало! Олеся вирішила просто так зникнути з нашого життя. От як мені далі жити? Адже я залишився сам, з дітьми. Їм я можу дати гідну освіту та майбутнє, маю певні заощадження.

Але як вони житимуть без мами? То ж просто у голові не вкладається. Невже її “любов” трималася тільки на моїх грошах і достатку?