Наша донька потребує допомоги, але чоловік не збирається віддавати їй наші накопичені гроші. Можливо, мені доведеться вдатися до крайніх заходів.
Довгий час ми з чоловіком , обидва пенсіонери, жили одні в нашому сільському будинку, мріючи про його ремонт. Багато років тому він працював за кордоном, і на ці гроші ми купили невелику квартиру для нашої доньки, сподіваючись, що згодом вона сама її відремонтує.
Ми також накопичили солідну суму на старість, не надто велику, але достатню для комфорту.
Наша донька Олена так і не дізналася про цю заначку, яку ми тримали в секреті. І все-таки, коли вона зіткнулася з труднощами, я відчула себе зобов’язаною поділитися з нею грошима , хоча мій чоловік і не схвалював цього.
Родина Олени переросла свою крихітну квартирку. Не маючи змоги знайти кошти на купівлю більшого будинку, вона подумувала про переїзд на заробітки до Італії, сподіваючись зібрати необхідні гроші за кілька років.
Думка про те, що вона залишить своїх дочок-підлітків, глибоко турбувала мене. У той час, як мій чоловік вважав, що наш зять уже повинен був покращити їхнє становище, я почувала себе на роздоріжжі.
Мені здавалося неправильним накопичувати заощадження, коли наша дочка потребувала грошей. Я впіймала себе на тому, що подумую віддати ці гроші таємно – без згоди мого чоловіка. От тільки мені важко передбачити: а якими будуть наслідки мого рішення?
