Наша душа теж має одяг
Коли я чую фразу : «Зніми корону!», – мені відразу згадується ця історія . Історія, про дівчинку, яка прийшла у садок у святковій рожевій сукні.
Ця сукня була дуже красивою, а дівчинка в ній ніби принцеса. І от , коли ми лягали спати на свої розкладачки – ліжечок у нас не було тоді, – Оля лягла спати прямо в цьому рожевому платті.
Вихователька якось не помітила цього , інакше точно не дозволила б.
Звісно, я розуміла, чому вона так зробила. Я б теж не захотіла знімати таке красиве та пишне плаття. Тоді нам було десь по чотири роки.
Але, потім, коли ми вийшли на прогулянку, одна дівчинка взяла і навмисно штовхнула Олю прямо в болото. І все. Платтячко вже було брудним і зовсім не рожевим. А Оля вже не була щаслива, як зранку, а гірко плакала від болю і образи.
А ця зла дівчинка ще й додала: «Домріялась, спустись на землю!». Вона була дочкою виховательки.
І часто била та обзивала інших дітей.
Тому, зараз, коли я вже доросла і чую, що хтось нападає на іншого, звинувачуючи в гордині і каже:
«Зніми корону! Розмріялася!», – я одразу згадую історію з дитячого садочка. І знаєте, в гордині завжди звинувачують ті, ким керує страшна заздрість. Чорна заздрість, яка змушує псувати чуже рожеве плаття. І штовхати в бруд «мрійницю» просто за те, що вона одягла рожеве платтячко. І посміла радіти йому.
І знаєте, зараз, коли ми вже всі дорослі, я зрозуміла одну річ. Що з роками все те ж саме: одні ходять – в рожевому, а інші – в чорному. Адже, душа теж має одяг. Джерело
