Не бачив батька 24 роки, він повернувся з цукерками і банкою кави
Я думав, що такі сюжети можливі лише в слізних жіночих серіалах. Прикро бути головним героєм чергового сюра, ніби написаного бyxим сценаристом.
Коли мені було 6 років, батько пішов з сім’ї. На руках у мами залишився я і дві сестри близнючки, яким виповнилося 2 роки. Спочатку мама розповідала, що тато поїхав кудись по роботі. Але вже в дитинстві я підозрював, що щось не так. Пізніше мама сказала, що тато більше ніколи не повернеться.
Важко розповісти, що творилося в моїй дитячій голові. Після я дуже злився на свого батька, прокручував в голові діалоги, які у нас би відбулися з, якби він несподівано повернувся додому. Але він не повертався.
Моя мама з тих пір більше ніколи не виходила заміж.
Минули роки. Ось мені вже самому тридцатник. Тепер у самого є діти. Я так і залишився в селі. Взяв в оренду землю. Займаюся вирощуванням кукурудзи, соняшнику. Є невеликий горіховий сад. Сад молодий, тільки почав давати врожай, але він вже окупив всі витрати.
І ось якось мені дзвонить якийсь мужик. Він представився якимсь підприємцем. Сказав, що хоче приїхати і поговорити про покупку кукурудзи на силос. Я погодився.
В обумовлений день зустрічі з’явився майже лисий старий на старенькій бехі. Мужик на повний рот заусміхався, простягнув мені пакет. Відкрив пакет. Там лежали цукерки, печиво, кава. Я в шоці. Що це за підприємець такий? Він представився. Переді мною стояв батько. Не дивно, що я його не впізнав одразу: сиві залишки волосся на майже лисій голові, все обличчя в зморшках. Дивно. У дитинстві я так часто прокручував момент зустрічі з батьком, а зараз навіть не було чого у нього запитати.
Ну а далі був один з найкоротших діалогів в моєму житті:
– Сидів чи що?
– Ні.
– Кукурудзу будеш купувати?
– Ні.
– Ну тоді бувай.
– Поки що…
Він розвернувся і пішов. Я його наздогнав і віддав йому пакет з тією гидотою, яку він привіз через 24 роки відсутності. Цікаво, а чого він хотів? Щоб я кинувся до нього в обійми і заплакав?
Я подзвонив сестрам і попередив, що батько з’явився. Виявилося, що не дарма подзвонив. Пізніше він до них теж намагався навідатися під тупими приводами. І добре я хоч трохи пам’ятаю його, так вони то зовсім були малятами, коли він пішов. Зрозуміло, що навіть зустрічатися з ним не захотіли.
Цікаво, а на що розраховує людина, коли йде з сім’ї на чверть століття, а потім повертається з цукерками і банкою кави?
